Контрольна робота. Пунктуаційна норма.

кома 1 - при вставних словах

кома 2, 3 - при відокремленій прикладці

двокрапка 4 - при однорідних членах речення

кома 5 - при відокремленій обставині

кома 6 - при підрядній частині складного речення

який по-новому оцінює давно відомі історичні факти.

потім ставлю йому питання, аналізую почуте.

саме так можна «побачити» його інтелектуальний рівень.

потенційного натхненника моїх креативних рішень.

і саме це допомагає мені більше дізнатися про нього.

Дуже дивний пейзаж косяками ідуть таланти.

Життя росте лишень з любові лише краса людей навчає жить.

Відбились зорі у воді летять до хмар тумани.

Дощ пройшов хазяйським кроком сад в росі купається.

Степ половецький половіє трава аж срібна від роси

Багато струмків народжується тут, високо на горах, де росами опадають тумани, й де хмари часто сіють дощі.

Де знаходить природа, такі розмаїті барви, що їх не відтворити точно жодною фарбою, жодним пензлем?

Дерева у цвіту такі казково білі й легкі вночі, зараз обважніли, посірішали й ніби танули, розтікалися сірим туманом по низині.

Здоровенний дуб розлігся, розширився своїм кострубатим гіллям, так що аж темно під ним.

Високо поросло розкішне дерево вгору, укриваючи холодком зелену землю на котрій, чіпляючись колосками за гілки, буяє розкішна рослина.

Тут усе: і повітря, і тиша, і дерева - сповнене якоїсь загадкової сили.

Учитель - це три світи: теперішній, минулий і майбутній.

Море й озеро, синій берег і широкий степ: усе залите гарячим маревом.

На все осінь щедра: на кавуни, і на дощі, і на холодні роси.

У наших річках водяться різні породи риб, а саме: щука, лин, лящ.

першому

другому

третьому

четвертому

п'ятому

Дівчина ступає на палубу, і літній слуга вслід їй виносить велику клітку з пернатим красенем – вінценосним журавлем.

Женеш свою корівчину пасти в поле, десь за тобою сонце, сходячи, крізь дерезу спілим кавуном червоніє.

На оболоні залитій водою, походжали на певній відстані один від одного, поважно переставляючи ноги лелеки.

Кінь вийшов на сизу піщану косу і , струсивши воду, відчув себе вільним, сильним, непереможним.

Ще великий Микола Гоголь, наш славний земляк, захоплено говорив про мову українського народу.

Місячним сяйвом залиті мріють сади.

Гудуть з вітрами до світання дощем оплакані сади.

Степ оповитий тишею дихав пахощами росяних трав

Я небесами пійманий тремчу.

Налита сонцем і вітрами хлюпоче веслами весна.

Писати просто — це найбільша майстерність і якість справжнього таланту.

Привчав мене батько трудитись до поту, а мати — любити пісні.

У будь-яку погоду: у дощ, у туман, у шторм — виходять рибалки на промисел.

Збагачуйте життя своєю щедрістю — тоді добрим словом вас згадуватимуть люди.

Ясна річ — пісні Марусі Чурай співали не тільки дівчата, а й козаки.

Зійди дощику, дрібнесенький, Скропи травицю-муравицю, Нехай я вийду на вулицю.

Пусти мене, мати погуляти, Бо вже челядоньки не видати.

Ой, куди ви голубоньки, та й полетите, Куди моє дівування та й занесете?

Прочини господарю, ворота, Занесем тобі віночка з золота.

Зеленая дібровонько, Чого так рано спустошена, Трава на сіно покошена?

"Я цієї пісні раніше не чув, – сказав студентові Василь і додав: – Ви її всю знаєте?"

«Щось воно недобре»: подумав Андрій, удивляючись у пітьму.

«Може, я міг би вам допомогти? – довірливо запитав незнайомець".

«М’ята», – прошепотіла Настя. – «Зійшла холодна м’ята».

Чоловік, піднявши злегка картуза, повагом промовляє – «Люди, схаменіться».