Пунктуаційна норма

Стверджувальні, загальнозаперечні, частковозаперечні.

Розповідні, питальні, окличні.

Розповідні, питальні, спонукальні.

Сполучникові, безсполучникові.

Двоскладні, односкладні.

Поширені, непоширені.

Сполучникові, безсполучникові.

Прості, прості ускладнені, складні.

На єднальні, розділові, протиставні.

На сполучникові, безсполучникові.

На ускладнені, неускладнені.

На підрядні, безсполучникові.

після узагальнюючих слів перед однорідними членами речення.

між підметом і присудком.

при однорідних членах речення.

між дуже поширеними однорідними членами речення.

На межі простих речень, що входять у складносурядне.

При звертанні.

У безсполучниковому реченні, якщо друге розкриває зміст

першого або вказує на причину.

На місці пропущеного члена речення.

На позначення пропуску.

На межі простих речень, що входять у складносурядне речення.

При ремарках у тексті драми.

Між дуже поширеними однорідними членами речення.

У простому реченні після узагальнюючих слів перед однорідними

членами речення.

На межі простих речень, що входять у безсполучникове.

Для виділення вставних речень.

Після однорідних членів речення перед узагальнюючим словом.

Лапки ставляться:

При індивідуальних назвах.

При поясненні іншомовних чи маловідомих слів.

При вставних словах і реченнях.

При індивідуальних назвах.

При ремарках у тексті драм.

При незакінченості фрази.

Між дуже поширеними однорідними членами речення.

У безсполучниковому реченні, якщо друге розкриває зміст першого

або вказує на причину.

Для виділення вставних речень.

Між підметом і присудком.

Для виділення сурядних речень.