Пунктуаційна норма

Дідусь запитав: "Коли ж розтане сніг?"

Вітер шепотів:"Я скоро повернуся".

Зажурений клен тихенько співав - "Прийшла весна".

“Мамо, — питаю, — то льони цвітуть?”

 Робота і ще раз робота над собою! 

 Ньютон говорив Уся моя геніальність у тому, що я можу більше за інших висидіти за роботою.

  Еміль Золя, щоб писати, ранком прив'язував себе до стільця.

Вчений Томас Едісон стверджував, що брак сну ніколи не шкодить.

дві крапки або тире

тире

дві крапки

кому

«Поки жива мова в устах народу, до того часу живий і народ», - писав К. Ушинський.

Правильно говорять, що "хліб — усьому голова".

Василь Симоненко у своєму вірші писав:  «Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину».

Сократ писав, що заговори, щоб я тебе побачив.

Ці квіти спогади про світлі дні.

Життя не дим і не омана.

Ґава не пава а Хима не козак.

Ти наше диво калинове.

Синиці голос-голосок один не збляк один не змок голками сиплеться сухими.

Чи чули ви як в дзвоні молотка співає сталь вітаючи людину?

Дивіться на мене я виплакав очі мені їх не шкода мені їх не жаль.

Мій давній друже мушу я з тобою розстатися надовго.

Видно шляхи полтавськії і славну Полтаву.

Поки живий я хочу справді жити.

Здається вічністю була маленька мить перед якою навіть смерть безсила.

Біліло небо білястим здавалося тонко вібруюче повітря.

адже, майже, принаймні, усе-таки, мовби, нібито;

звичайно, зрозуміло, напевне, правда, безперечно;

мабуть, можливо, здається, може, може бути;

навпаки, по-перше, по-друге, нарешті, насамперед, виявляється.

Всі знову малювали жовтогарячі клени і берези.

Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.

У саду діти побачили розквітлі вишні, черешні, сливи.

Блакитними очима дивляться мені в очі весна й небо.

Не взявши книжки в руки не опануєш науки.

Від сторожа Михайла ми тікали не чуючи ніг.

Не поклонившись до землі гриба не знайдеш.

Озирнувшись ми почали пересуватися до лісового озера.

відокремлена прикладка

відокремлене означення

відокремлена обставина

 відокремлений додаток

Іван Франко писав "Народи тільки тоді зможуть досягнути щастя й свободи, коли всі будуть ученими працівниками"

"Бути людиною, - стверджував Антуан де Сент-Екзюпері - це означає відчувати, що ти за все відповідаєш"

" Людина не для того створена, щоб терпіти поразки... - писав Ернест Хемінгуей. Людину можна знищити, але її неможливо перемогти"

"Багато величного є на Землі,але немає нічого більшого, як людина" - переконував славетний драматург Софокл.

"Ми - не безліч стандартних "я", - стверджував Василь Симоненко і додавав: - А безліч всесвітів різних".