Головні члени речення

Чумацький Шлях освічує дорогу від Криму до Києва.

Крізь щілину пробивається кілька сонячних променів.

Кілька парубків скочило до танцю, потягши за собою дівчат.

Оця реальна мить вже завтра буде спомином.

Хвилею зеленою здіймається навесні Батиєва гора.

П’ятірка сивих плотарів сиділа в тінях яворів.

Багряне сонце сутінню лісною у просвіт хмар показує кіно.

Усі ми прагнемо красу природи осягнуть.

Вдові звеліли сісти й не клясти.

Як будеш так розношувати душу, вона, гляди, із совісті впаде.

Нехай терпіння витримає все.

Людей такого рідкісного дару хоч трохи, люди, треба берегти.

Багато слів страшних тут наговорено.

А скільки в нас поезій випадкових з нічого й ні для чого виника.

Тут од Лубен до самої Волині лежать навкола села удовині.

Життя - така велика ковзаниця.

На п'ять воріт зачинена Полтава, ховає очі в тихі явори.

Поїдемо поговорити з лісом.

Золото мистецтва з переляком сплавити, добути з брехні - ненадійна алхімія.

Не треба думати мізерно.

Вже встигли сани льодом обрости.

Ми з нею рідні.

Хай буде все небачене побачено.

Поети твої - і ті вже тобі чужі.

Поетам всіх віків була потрібна Муза.

Тут треба чітко провести межу.

Мені ті дні повік не одболять.

Чи він мені, чи я йому - нерівня.

Заграли знову труби до походу, війнуло громом з Тясмина-ріки.

Той тягне вліво, інший гне управо.

А вже шляхетство інеєм взялося, і вже охрипло панство від проклять.

Що можеш ти, розгублене дитя, зробити для вселюдського прогресу.

А треба жити!

Пісні у неї - то велика туга.

Прощай, прощай, чужа мені людино!

Слабкість - це одна із втеч.

Маленький джміль у просторі. Летить.

На старих фотографіях всі молоді.

Сторінку можна видерти. Історію - ні.

Мій біль в мені.

Було йому у відповідь гучне "Браво!"

Проспіва, протягне "Ох", молока хильне за двох і вертається до хати.

Що за диво! Під віконцем хтось нишпорив!

Несла ворона до мого двора, мов сиру крихітку, картаве "Кра".

Темний сніг душі лежить неторканий, неораний, незнаний.

Я хочу жити і співати, немов у полі джерело.

У дитинстві навіть маленьке горе ставало великим.

Осінній парк осінні сни колише.