Пунктуаційна норма

Я у думках до мами пригорнулась (?) і стало так гарно й затишно мені.

Стояла непорушно тиша, урочиста й ніби свята (?) а згори валив і валив лапатий сніг.

Душа моя плаче, душа моя рветься (?) та сльози не ринуть потоком буйним.

Теплий день розхлюпує блакить (?) і ластівки купаються в промінні.

Над ними білка їсть горішки (?) і стука, стука дятел-птах.

Здрастуй, сонце, і здрастуй, вітре! здрастуй, свіжосте нив!

Ще великий Микола Гоголь, наш славний земляк, захоплено говорив про мову нашого народу.

Широкий, Дніпре, мій, з тобою ми в розлуці!

Ви запевняли, що я забуду і ті хвилини, і ті слова.

Щоб ти, ясеню, став ще вищий, а ти, руто, красніша, а ти, парубче, сміливіший, а ти, дівко, миліша.

Я прожив, моя мила, ці літа у найвищому щасті.

Гей, нові Колумби, й Магеллани, напнемо вітрила наших мрій!

Моє село, земний тобі уклін за молодість, за світло отчих стін...

Дисциплінований він завжди гаряче виступав проти порушників порядку.

До південно-західної окраїни прилягає система гір відокремлених долиною.

За горами гори хмарою повиті засіяні горем кровію политі.

На запорошених снігом вулицях ясраво виблискували вечірні вогні.

Педагоги виступали перед батьками своїх учнів як вихователі.

Шевченко як поет відомий усьому світові.

Ліс зустрів мене як друга тихим горлиць воркуванням.

Як ветерана полку його (Брянського) ховали з усіма військовими почестями, які тільки були можливі в цих умовах.

Оксана довго мовчала проте несподівано заговорила голосно, емоційно, переконливо.

Хоч сонце повільно котилося за обрій проте додому йти не хотілося.

Народу були зав'язані очі, а він проте мріяв про волю.

Людина я немолода проте як стверджують друзі досвідчена.

Через годину ми досягли вершини гори вкритої осиками.

Чіпка йде збоку отари похнюпивши голову.

Співає легко посміхаючись п’ятий Запорожець Трохим…

 Високі тополі утикані чорними воронячими гніздами тепер стояли білі обліплені снігом.

А Сашко навшпиньках зайшов у свою кімнату, хутко ліг, заплющив очі: у синьому океані біля його хати повз грушу пропливали білі айсберги.

Б Гарячою зеленою барвою горить на сонці ячмінь, широко стелиться килим ясно-зеленого вівса, далі, наче риза рути, темніє просо.

В Берег наближався, ліс виростав, і намети в затінку дерев збільшувалися.

Г Блакить мою душу обвіяла, душа моя сонця намріяла, душа причастилася крутості трав — добридень я світу сказав.

... різко загальмувала й спинилася.

... гуркіт луною покотився навколо.

... здіймаючи за собою куряву.

... розмальованого барвами літа.

Запізнившись на урок, учитель має дозволити вам зайти в клас.

Читаючи роман "Чорна рада" , відчуваєш, як події стають усе напруженішими.

Прочитавши книжку, мені сподобався образ головного героя.

Їдучи в столицю, Петрові було дуже радісно.

Розглянувши картину, в дітей виникло бажання відвідати ці місця.

Колишній замок видно був розкішний.

Видно місто, далі поле у моєму вікні.

Він, навіть, не помітив, як приїхали додому.

Там кажуть сонце спати лягає.

Там, кажуть, усю правду.

1

2

3

4