Пунктуаційна норма

А. Скажи йому ласкаве слово.

Б.Він обов’язково прийде сьогодні!

В.Зласкався доле над моїм народом.

А. Неню рідна люблю тебе безмежно.

Б. Мир і любов, Україно, неси своєму народові.

В. Грицю, Грицю до роботи.

А. підметом

Б додатком

В. звертання не є членом речення

на щастя, на радість, на жаль, як на біду, як навмисне, на диво  

кажуть, за словами..., на думку..., як відомо, по-моєму, по-твоєму

здається, мабуть, можливо, звичайно, безумовно, певна річ, певно, видно

Кожен пильно стежив за словами отамана. 

Гори видно здалеку.

Може лихо якесь трапилося в дорозі...

Він може дуже багато чого запропонувати.

Діти рвали чудові квіти - рожеві гвоздички, лілові дзвіночки

(Н. Кобринська). 

Усе - мене тішить ліси і садки, озера, річки, глибокі ставки

(О. Василенко).

Мова й музика мають дещо спільне: ритм, тональність, мелодію (О. Авксентьева). 

Рідні місця, знайомі хатки, садки, доріжки: все миготить в очах (Панас Мирний). 

З однорідними додатками

З однорідними підметами

З однорідними присудками

тире

двокрапку

кому

Дороги іншої не треба,

Поки зорить Чумацький Шлях,

Я йду від тебе і до тебе

По золотих твоїх стежках.

 Вітер на травах квітне,

і хвиля у берег б’є,

бо в серці моєму рідне

було і сьогодні є..

В теплий край лебедики летіли

І на морі ночувати сіли,

А вночі неждані холоди

Закували птахів у льоди.

Закрався вечір одшуміла праця.

Дощ упав на трави оживуть отави.

Я знову вгадую приїдеш ти чи ні?

Зрубав дерево посади два.

Дощ упав на жито будемо краще жити.

І причувається десь пісня за горою лине.

Волосся вигоріло ходив без шапки довго.

Поступово багрянці лісу згасають сідає сонце.

Від пісні журливої дуб сколихнувся і лелеки здригнулися уві сні.

Теплий день розхлюпує блакить і ластівки купаються.

Свинцем набрякли сиві хмари і сонце зникло.

Реве Дніпро й лани широкополі медами пахнуть.

6

5

4

3