Пунктуаційна норма. Кома в складному реченні

По узліссі на галявині зеленіє перший ряст і цвітуть проліски і сон-трава.

Уночі була гроза, а ранок видався ясний на диво.

Сичі в гаю перекликались та ясен раз у раз скрипів.

Глянеш з високої гори на той ліс і здається, ніби на гори впала оксамитова.

Так по землі приходять весни і по грозі сіяє день.

Навколо стояла така тиша і чути було золотий дзвін переджнивності.

Пахне сіно лугове і зав’язь в чистих росах зріє.

Тільки коники сюрчать і перепел іноді підпадьомкає.

Коли він торкався смичком до струн скрипки все на світі зникало і залишалася тільки музика.

Життя торкає серця струни чулі і я на крилах пісні лину знов.

Спинив коня і вдарив кінь копитом у нетерпінні.

То вітерець дихне то коник в житі засюрчить. 

Земля тремтить у млості і ронить пелюстки і невідомі гості злітаються в садки. 

Жасмин цвіте і трави косять і сіно пахне і п’янить

Материна голова затуляла сонце і його проміння іскрячись у розмаяних чорнихкосах творило навколо голови мерехтливий німб.

Де-не-де біля вирв сивіє безводний полин або кущиться пахучий чебрець.

1 — тире між підметом і присудком 

2 — кома для виділення відокремленої обставини 

3 — кома між частинами складнопідрядного речення 

4 — кома між частинами складнопідрядного речення 

 5 — кома для виділення відокремленого означення 

 Жодна людина не заслуговує твоїх сліз, а та яка заслуговує, не примусить тебе плакати. 

 Я люблю тебе не за те, хто ти, а за те, хто я, коли я поруч із тобою. 

Не плач через те, що це скінчилося; посміхнися тому, що це було. 

Ніколи не припиняй посміхатися, навіть коли тобі сумно, адже хтось може закохатися у твою посмішку. 

і надворі стало дуже холодно.

яка змусила нас сховатися.

з неба лило як з відра.

вражаючи своєю зливою.

А весілля в нашої донечки буде пишне людне і багате.

Клунки муляли йому плече і він скинув їх додолу. 

Бувало тоді, у ту старовину, таке, що і вдень сподівайсь лихого гостя – татарина або ляха.

Посланець встав і обережно ступаючи перейшов через кімнату.

Але пароплав раптом звернув і довга спокійна смуга річки протяглася далі до ледве помітних пагорків на обрії.

Гармоніст грав, молодий з молодою кружляли, кілька їхніх супутників било і плескало в долоні вся ця картина була така несподівана така несправжня, неправдоподібна!

Штовхаючись і поспішаючи виходили пасажири на берег.

Вона стояла закам’яніло мовби не дихаючи нічого не чуючи і не бажаючи знати.

Любіть травинку  і сонце завтрашнього дня.

Посланець встав і обережно ступаючи перейшов через кімнату.

Леліє даль волога і блакитна

Степан стояв коло поруччя на палубі, мимоволі пірнаючи очима в ту далечінь і мірні удари лопастей пароплавного колеса, глухі капітанові слова коло рупора відбирали снагу в його думок. 

Жовто-блакитні барви символізують дві першооснови буття дух і матерія добро і зло вогонь і вода батько і мати.

Треба зазначити що економічних понять в останні десятиліття з'являється все більше і більше. 

Не чув, як вона підійшла і зрадів, хоч і не кликав її. 

Мечем і кров'ю писані кросворди ніхто уже повік не розгада.

Верби понахилялися до мене і шепочуть довгастими листочками.

Дощ пройшов і Київ зеленіє.

Мова українська сповнена поетичної грації і тому досить важко її перекладати.

Народилося літо з дощів і холодних снігів, наполохано сіло в садочку під вишнею.