Пунктуаційна норма Варіант 3

Я учень.

Цей зошит мій.

Творчість не буденність.

Чужа душа то тихе море сліз. (Л. Костенко)

Земля мов казка.

Клен дерево.

П'ять та три вісім.

Історія це святая святих народу. (О. Довженко)

Куди ж ви дивитесь, народи?! (Л. Костенко)

Україно - ти моя молитва! (В. Симоненко)

— А хто вона діду, людина ота? Звідки вона? (О.Довженко)

Ми чуємо тебе, Кобзарю крізь століття... (В. Симоненко)

Сій сіваче, в людські груди правди вічної зерно. (П.Грабовський)

— Мати божа, царице небесна,— гукала баба в саме небо,— голубонько моя, святая великомученице, побий його, невігласа, святим твоїм омофором! (О.Довженко)

— Мамо а чи не принесли б ви мені мисочку узвару? — звернувся він до своєї матері. (О.Довженко)

Прощайте росяні долини і села, сповнені краси. (О.Підсуха)

Поету кажуть треба знати мову... (В. Симоненко)

І райдуга стоїть повірте на півсвіта. (А. Малишко)

На щастя сьогодні пішов дощ.

По-перше треба вивчити правила.

На щастя карантин закінчився.

По-перше ви відповіли чудово.

На диво ранок був сонячний.

Та ніч була на диво схожа. (Г. Коваль)

Золотими куполами ще здалеку вітає нас славетна столиця Київ. (О. Довгий)

Шевченко як художник знаний в усьому світі.

Пливе Десна Довженкова ріка. (А. Малишко)

Доцвітали конвалії в травах голубої весни прапори. (В. Симоненко)

Аматор квітів і пташок співочих він над усе мандрівки полюбляє. (М. Рильський)

Шпак пташина перелітна повертається додому ... (В. Паронова)

Спрадавна існують легенди про Ржищів квітуче полянське село. (Б. Дегтярьов)

Посол землі батьків мій сонях підтвердить підданство моє. (О. Лукашенко)

Всяке птаство, як-от: деркачів, перепілок, куликів, курочок - можна було викосити косою в траві. (О. Довженко)

У городі і в саду ясніли свіжі осінні квіти: різнобарвні айстри, палка красоля, гвоздики, гарячий, як кров, королів цвіт. (С. Васильченко)

Ніщо не могло вдержатися через нас у нашому лісі: дикі яблука, кислиці, грушки-крем'янки, глід, шипшина, калина. (І. Сенченко)

І бесіда добра і мова дзвінка бринітиме радісно біля хати. (Р. Лубківський)

По вінця сповнені краси шумлять смерекові ліси. (О. Олесь)

Сосни шумлять на світанні, стрункі, по-дівочому юні. (М. Нагнибіда)

І стоїть тополя, повна сонця й болю, вітами-привітами кланяється полю. (В. Симоненко)

Оповитий тишею степ дихав пахощами росяних трав.

Здалека під небом у вирій летючи голосно курличуть журавлі в ключі.

Незважаючи на малесенький вітерець парило і робилось душно.

Іду собі ні на що особливо не зважаючи.

Лінивий сидячи спить лежачи робить.

адже, майже, принаймні, усе-таки, мовби, нібито;

звичайно, зрозуміло, напевне, правда, безперечно;

мабуть, можливо, здається, може, може бути;

навпаки, по-перше, по-друге, нарешті, насамперед, виявляється.