Пунктуаційна норма. 11 клас

А голос у дівчини мов тої скрипки спів.

Яке це щастя — жити на цій землі!

Лиш боротись — значить жить. 

Найбільше добро в кожного народу, це його мова.

Сій, сіваче, в людські груди правди вічної зерно. (П. Грабовський.)

Учитель мій! Як ми тебе любили... (В. Сосюра.) 

Я люблю тебе, поле, простір твій, широчінь, твої пахощі й цвіт. (П. Дорошко.) 

Ой, Дніпре, мій Дніпре, широкий та дужий, багато ти, батьку, у море носив козацької крові. (Т. Шевченко.) 

1

2

3

4

Правда завжди переможе кривду.

Уже видно наше місто.

Правда у мене є квиток на цей потяг.

Навіть сусіди виглянули з вікон.

Рівний, залитий сонцем степ одразу принишк.

І сонце й день, і вишня в цвіті, і творчості крилата мить.

І йому треба пособити дружнім потиском руки, чи вірним словом, чи поглядом. 

У полі цвітуть пахучі, ніжні, голубі фіалки.

Сонце обливало землю рожевим світом, і ніжно цілувало тисячами своїх гарячих іскорок.

Сонце сміялося серед чистого, безхмарного неба.

Тече вода в синє море, та не витікає.

І сміх і гріх було дивитися на цю недоладну постать, натоптану злобою і болем.

Подорожні проснулися ні світ ні зоря і рушили в дорогу.

Ми маємо право на сум і любов.

Тягнуться до сонця і квіти і трави.

Стало темно від чорного гнітючого диму.

Він стояв на кормі з веслом суворий і красивий і дивився вперед поверх нас.

Зігріта сонцем земля зустрічає новий день.

 Восени безперестанку ідуть дощі рясні і холодні.

Рівно й спокійно дише натомлена з праці земля. 

Як справжній лірик Сосюра надзвичайно різноманітний у своїх переживаннях.

У класі мене всі знали як спортсмена.

Як визволителів воїнів зустрічали на пероні.

 Шевченко як громадянин може бути для нас взірцем в усьому.

Хо́роше і дивно, і радісно стає мені, малому, в цім світі...

Хо́роше, і дивно, і радісно стає мені, малому, в цім світі...

Хо́роше, і дивно і радісно стає мені, малому, в цім світі...

Хо́роше, і дивно, і радісно стає мені малому, в цім світі...

У полі ростуть ромашки, нахиливши свої пелюстки до сонця.

Лінивий сидячи спить, лежачи робить.

Радіючи від щастя, ми побігли зі свята додому.

Тільки багато працюючи, результат прийде до тебе.

Віддалік від села лине дівоча пісня сповнена ніжності.

Тихе озеро голубе око степу розважливо дивиться в небо.

Співають ідучи дівчата, а матері вечерять ждуть.

Старий зараз ніякої роботи не визнає окрім пасіки.

Або не сокіл я або спалила мені неволя крила.

З дому чути веселий сміх і десь на вулиці лунає музика.

Ми чорні гори перегорнем ми вдарим серцем в мур зажур.

Тільки невсипуще море бухає десь здалеку та зорі тремтять в нічній прохолоді.

1

2

3

4

Я знаю добро і правда переможуть!

Усе що йти нам заважає зумій одкинути в собі.

 Нехай серця не знають супокою хай обганяють мрії часу біг і наша юність буде хай такою щоб їй ніхто не заздрити не міг! 

Защебетав соловейко пішла луна гаєм.

...лякаючи малих дітей.

...гуркоче все навколо.

...ліси шумлять.

...хліб буде родить.