Речення з однорідними членами, звертаннями, вставними словами.

Червонясте, золотисте опадає з кленів листя.

Формами й кольорами квіти нас радують дивні. 

Тихо падають листочки на стежку, на траву й грибочки. 

Від дощів поле молодіє, а від морозів сивіє.

Шумить, і шепче, і тривожить зрадливий дощ із-за кутка.

Клени мріють про весняне листя й золотисте сонце.

Люблю слухати пісні про любов або про дружбу.

Промені сонця заливають кімнату, увесь двір.

Так добре пам'ятаю дні осені й літа.

Блакитні, білі, фіолетові дзвоники гойдалися на стеблах.

Правило стає зрозумілим і цікавим.

Бажання танцювати, малювати не покидає мене.

залежать від одного слова

відповідають на одні й ті ж питання

виступають різними членами речення

зажежать одне від одного

У нашому лісі всяке птаство: деркачі, зозулі, і сороки...

На городі ясніли свіжі квіти, айстри, красоля і гвоздика.

Вода, хмари, ліс - усе безупинно неслося вперед, і шуміло, і блищало на сонці.

Гори, ріки, і смереки - усе дихало таємничістю.

Усе поволі зникає море скелі земля.

Скрізь земля і згори і знизу і ліворуч і праворуч.

Луки гори сади усе так чекає дощу.

Біля школи ростуть різні дерева верби клени тополі.

звертання;

вставне слово;

однорідні члени речення;

узагальнювальне слово

Того дня на дорогах як навмисне були затори.

Нічим я не надихався іще ні веснами ні тихим падолистом.

Хай милі друзі вам щастить у дружбі вірній в праці мирній.

Сьогодні на щастя буде сонячно.

на диво, неначе, правду кажучи;

безумовно, по-моєму, між іншим;

наприклад, віч-на-віч; зрозумійте;

чуєте, як відомо, з діда-прадіда.

Ти на мене пилинці не дозволила б, мабуть, упасти.

Здається, скоро будуть сильні снігопади.

Там, кажуть, сонце спати лягає.

Може, у вас знайдеться цікава книжка для мене?

Повертайся скоріше, сину.

Зоре моя вечірняя, зійди над горою...

Серце! Спочинь на хвилину.

Вище голівку, Маріє!

коми для виділення звертання;

коми для виділення вставного слова;

коми між однорідними членами речення;

коми між частинами складного речення.