Контрольна робота

Не побивайтесь за минулим побитим шашіллю зневір.

Зазнаючи прикрощів я відмовляю собі у всьому окрім їжі та питва .

Справді всяка страва і пиття корисні і добрі є але знати треба час місце міру й особу.

Найважча частина роботи зважитися розпочати її.

Сахається душа почувши раптом тихі кроки щастя.

Щодо культури то вона публічна створена для відкритого існування.

Усередині книги крім сторінок тексту є титул перша сторінка книги.

Філософія викладена в афоризмах неспростовна.

Щасливиця я маю трохи неба і дві сосни в туманному вікні.

Не годуй словами замість хліба.

Саме вона праця є тією енергією яка рухає крила народу його душу й думу. 

Забреду запорошений квітами задзвоню в синю чашу небес обніму лебединими крилами все навкруг... 

На думку Дмитра Чижевського філософія серця – це специфічна українська риса.

Літа як стрілки не переведеш, життя як гирю часу не підтягнеш.

Без будь-чого обійдеться людина, окрім людини.

Відповідно до закону, прогресивного розвитку, люди з віком стають мудрішими, а суспільство – кращим.

Можна обманути всіх, окрім одного – того, хто дивиться на тебе з дзеркала.

Чесний: замість багатства, наживає ворогів.

У нашій лоцманській слободі, замість тополь край шляху виросли металеві щогли, вищі за всяку тополю.

Людина, зациклена на власній персоні і на пошуках власної вигоди, не може бути щасливою.

Пам’ять – це мідна дошка вкрита буквами, які час непомітно стирає, якщо іноді не відновлювати їх різцем.

Кар’єри, пробиті власною головою, завжди міцніші й розлогіші за кар’єри прокладені низькими поклонами або заступництвом солідного дядечка.

У людини є зовнішня лінія поведінки, наочна для всіх і внутрішня, якої вона дотримується.

Удалині, згубившись у полях, петляючи і тонучи в тополях, на Білу Церкву пролягає шлях…

Удалині, згубившись у полях, петляючи, і, тонучи, в тополях на Білу Церкву пролягає шлях…

Удалині згубившись у полях, петляючи і тонучи в тополях на Білу Церкву пролягає шлях…

Удалині згубившись у полях, петляючи і тонучи в тополях, на Білу Церкву пролягає шлях…

Удалині згубившись у полях петляючи і тонучи в тополях на Білу Церкву пролягає шлях…

Ніколи, як би не хотів, не вернеш втрачені в житті хвилини.

Колос викупаний сонцем вклоняється ниві.

Над степом од сонця рудим дзвінка пролетіла стріла.

Озвучене піснями бринить моє перо.

Вже сонячним обведені пунктиром відтінюються обриси домів.

Життя – це п’єса, граючи роль в якій ми надто часто залишаємось тільки аматорами.

Я людина наполеглива і отримавши „ні” не зупиняюся, а шукаю інших варіантів, щоб довести справу до кінця.

Протягом сорока років він гастролював по всьому світові створюючи ілюзії, містифікуючи тисячі людей та вимушуючи їх розтуляти рота від подиву.

Відкриваючи геніальні думки ми найчастіше повторюємо народні приказки.

Твори великих майстрів – це світила, які сходять над нами і закінчивши свій шлях заходять.

Жінка йде поволі і трохи зігнувшись.

У цих краях торгуючи давно грек прорубав у Скіфію вікно.

Даремно ходиш стежкою крутою шукаючи загублених слідів.

Вигріваючись на сонці владно розтягнувсь Дніпро.

Всупереч зовнішній легковажності Люба напрочуд чесно уміла зберігати таємниці.

Слід якнайретельніше пильнувати, щоб обираючи друзів цю найліпшу окрасу життя, більше того – неоціненний скарб, через недбальство не натрапити на щось підроблене.

Гине час, стікаючи кров’ю не написаних нами поем.

Сахається розгублена душа, почувши раптом тихі кроки щастя.

Мої думки печальні, наче клоуни, що, сміючись, розмазують сльозу.

Віктор став навшпиньки, визирнув за тин, пробурчав собі щось під ніс, а оглянувшись, розреготався.

Край моря сонце золотить укриті лісом гори.

Не відомий нікому сідаю на лавку слухаю й дивлюся.

Мої дні течуть тепер серед степу долини налитої зеленим хлібом.

Дуби наповнені темінню стоять безшелесні.

Над луками залитими квітневою повінню холонув оранжевий вечір.

За правду, браття, єднаймось щиро.

Шматок землі, ти звешся Україною.

Весна прийшла, та якось несподівано!

Жінки втомились бути непрекрасними.

перше

п’яте

третє

друге

шосте

сьоме

п’яте

четверте

По блакитному степу вороний вітер.

На прощання, милий брате, що сказать тобі?

Пахло колосом, стернями і волошками.

Згаяного часу і конем не доженеш.

Запахло медом.

Три тополі обнялися.

Став накрапати дощ.

Тиша ніби скло.

Ранок був свіжим.

По діброві вітер виє, гуляє по полю, край дороги гне тополю до самого долу.

Пам’ять могла б убити нас, коли б не мала рятівної властивості забувати.

Шелестить пожовкле листя, по діброві гуляють хмари.

На узліссі і галявині зеленіє перший ряст і цвітуть проліски та сон-трава.

але недолюблюю холодні листопадові.

хоча й червневі мають свої принади.

напоєні пахощами яблуневого цвіту.

тоді так мріється про щось небуденне.

зі щебетанням птахів у нашому саду.

четвертому

п’ятому

третьому

другому

відокремлене означення

відокремлена обставина

відокремлений додаток

однорідні члени речення

Отже, сполучники поділяємо на сурядні й підрядні.

Вирішити проблему допоміг би, мабуть, такий експеримент.

Зміст цього поняття, на мою думку, треба уточнити.

Такі експерименти, очевидно, необхідно продовжувати.

Запалай, мій вогнику крилатий, полум’ям привітним і незлим.

На берегах Дніпра крутих, весь помережений садами, стоїть у сяйві днів нових наш рідний Київ перед нами.

Я люблю твоє майво зелене, і Донбас, і Каховку ясну.

Усе, чим я щасливий і багатий, я мушу рідним словом оспівати.

тон..ший, таріл..ці, брин..чати

смієш..ся, скрин..ці, ослін..чик

Натал..чин, нен..чин, спитаєш..

хустин..ці, тіт..чин, хар..ків'янин

здоров'я, повітря, щирість

сяйво, щодня, дзенькіт

кузня, гілля, якість

гравюра, каяття, щавель

гордість, поріг, нігтьовий

зірка, просьба, подружці

вокзал, баклажан, крига

навчається, радість, тьохкає

ознака

жалюзі

решето

течія

дор..га - дор..жка

шк..дливий - шк..дник

перех..дити - перех..д

веч..ря - веч..ровий

Учні, подорожуючи старовинним містом Лева, були втомлені, однак щасливі.

Вражений словами вчителя, Денис захопився історією рідного краю.

Вивчаючи економіку, у нас не було ніяких проблем.

Незважаючи на спекотну погоду, молодь лаштувалася на зустріч із рок-музикантами.

а) безболіс..ний, особистіс..ний, зліс..ний, зап’яс..ний

б) радіс..ний, виїз..ний, швидкіс...ний, перехрес..ний

в) тиж..невий, дириген..ський, заздріс..ний, капос..ний

г) очис..ний, пристрас..ний, улес..ливий, кореспонден..ський

д) корис..ний, облас..ний, благовіс..ний, артис..ці

а) перед..ювілейний, марнослів..я, скип..ятити, без..ініціативний

б) львів..янин, підрум..янений, з..являтися, ф..юзеляж

в) верф..ю, пан..європейський, рум..яний, трав..янистий

г) торф..янистий, варшав..янин, кон..юнктура, духм..яний

д) Лук..янівка, Св..ятослав, Солов..йов, Карп..юк

а) (з, с)понукати, (з, с)сушити, (з, с)класти, (з, с)чепити

б) (з, с)твердження, (з, с)хованка, (з, с)постереження, (з, с)плавити

в) (з, с)шиток, (з, с)хибити, (з, с)тримуваний, (з, с)пиляний

г) (з, с)хвалювати, (з, с)фокусувати, (з, с)цілити, (з, с)шити

д) (з, с)фотографувати, (з, с)чистити, (з, с)цідити, (з, с)коротити

обсяг продажу

об*єм басейну

змістова доповідь

програмовий матеріал

полито, дев’яносто

вгору, збудований

плакучі, поночі

ледве, кімоно

«Обніміться ж, брати мої, молю вас, благаю!» – ось Шевченків заповіт.

Троє людей різного віку підходило до села.

Кожен повинен займатися своєю справою.

Є в нашому житті ще чимало об’єктів для нещадної сатири.

Чорне море в такій порі виблискує тисячами зірок.

1. А 2.Д 3. В 4.Б

1. В 2. Г 3. А 4.Д

1. В 2. А 3. Г 4.Б

1.А 2. В 3. Б 4. Д

1. Д 2. В 3. Г 4. А

1. Г 2. В 3. Д 4. Б

1. Б 2. Г 3. Д 4. А

1. Г 2. В 3. Д 4. А