Робота з літературним твором Д.Максимович "Перстень на морському дні"

Перстень на морському дні

        Одна дівчинка загубила золотий перстень, який їй лишився від матусі. Саме тоді, коли хотіла вона набрати води у пригорщу, пустунка-хвиля зняла перстень з руки. Бідолашна дівчинка крізь сльози почала благати хвилю повернути їй перстень.

       Її плач почув старий морський їжак. Стало йому шкода малої. Швидко, мов камінчик, скотився на морське дно шукати перстня.

       Спочатку зазирнув їжак у червоне місто коралів. У коралових листочках, наче в кімнатках, жили мешканці цього міста. Морський їжак розповів їм про дівчинку. Просив принести йому перстень, якщо він опинився в їхніх володіннях.

         Потім їжак відвідав країну губок. Мов різноколірні гнізда, лежали губки, прикріплені до морського дна. Їжак і тут попросив пошукати золоту дрібничку милої дівчинки.

       Далі їжак забрів у країну, де жили морські анемони — напівтварини-напівквіти. З вигляду вони схожі на звичайні польові анемони, але харчуються дрібними тваринками, червами й рибками. Їм він теж сказав про загублений перстень.

     Натрапив він і на землю морських павуків. Кожен павук носив на плечах невеличкий кіш, у якому жили інші тварини. Тільки-но почули павуки, що дівчинка загубила перстень, одразу ж розповзлися його шукати.

 Їжак проплив ще й через розкішні передмістя морських зірок, а насамкінець зазирнув на батьківщину молюсків.Там панувала глибока тиша, мов у найглухішій лісовій хащі. Зачинившись по своїх хатках, молюски старанно виготовляли перли. Добрий їжак і молюсків попросив подивитися, може, перстень часом закотився  до чиєїсь хатки чи майстерні.

      Строкатий світ на морському дні почав шукати пропажу.

     Корали обнишпорили все своє рожеве місто. Молюски обстежили всі скриньки, де зберігалися перли. Морські губки, мов принцеси, у колісницях, до яких було запряжено раків, шукали перстень. Та дарма. І коли вже всі втратили надію, одна маленька губка вгледіла щось блискуче в коші старого павука. Вона сказала йому ввічливо:

    - Зупиніться, прошу вас, здається, ви носите в коші загублену золоту річ.

    Старий морський павук розсміявся:

      - А я й сам її шукаю. Оце сміхота, якщо ношу її на плечах, не підозрюючи про це.

      Губка справді знайшла в коші перстень. Подякувавши старому павукові, помчала вона до їжака.

    А він миттю піднявся на берег, де сиділа вся у сльозах дівчинка. Обережно, щоб вона не помітила, поклав їжак перстень біля її руки на пісок. І пірнув у морські глибини. Тільки-но він зник, дівчинка помітила свій перстень. Схопила його і щаслива побігла додому.

Вона й гадки не мала, що все зробили для неї добрі мешканці моря.