Розділові знаки при прямій мові

 «П, - а: - П»

«П , — а, — п».

А: «П!»

«П, - а: - П»

«П, - а. - П»

«П, — а, — п».

А: «П!»

«Щасливий ти в нас, Даньку» – щебетали дівчата, хрумаючи бублики.

«Де ж він, де?» – гукнув Бертольдо, – «Що ж він криється між вами?»

«Що це за дівчина? Де вона взялася в нашому селі, – думав молодий Джеря.

Бабуся питає: «А що, дітки? Чого прийшли, мої соколята?»

Я цієї пісні раніше не чув, – сказав студентові Василь: – Ви її всю знаєте?

«Щось воно недобре»: подумав Андрій, удивляючись у пітьму.

«Може, я міг би вам допомогти?» – довірливо запитав незнайомець.

«М’ята», – прошепотіла Настя. – «Зійшла холодна м’ята».

Хай замріяна весна тобі розкаже як вірно я тебе кохаю.

Ні не клич мене весно казала я їй не чаруй і не ваб надаремне.

А жовте листя осені шепоче щоб швидко-швидко йшла вже геть.

Хто вам сказав що я слабка що я корюся долі?

«П», — а.

«П! — а. — П...»

«П, — а: — П».

«П, — а, — п».

Синоптики попереджали про можливість ускладнення погодних умов.

А що, хлопці, будемо рушати?

Перед від’їздом до Львова на навчання батько наказував Соломії, щоб вона чесно виконувала свої обов’язки, вчилася і йшла вперед.

«Що там, — дума Чіпка, — там, мабуть, гарно так».

"Ось, Михайлику, твій перший сніп... - у задумі говорить батько, а потім запитує (?) Запам'ятаєш його?"

" Що це за дівчина? - думав молодий Джеря (?) Де вона взялася в нашому селі? "

Пацюк читає синові нотацію (?) "Що, зголоднів? Берись за дисертацію!"

"Яка ти розкішна, земле, - думала Маланка (?) Весело засівати тебе хлібом, прикрашати тебе зелом, заквітчати квітами".

"Чому це ви радієте? - запитує Тетянка. - Сонця ж нема. Хмарно"

Ходить мій сум по землі, по-журавлиному плаче: "Де ж ви, веселики, де ж ? Чом не вернулись додому?"

"Нічого, згодяться кошики, - мовить Овдій. - Руки в людини для того, щоб роботу ними робити".

"Я піду посплю, а о другій годині ночі зміню тебе", - мовив надвечір Митько.

«Денисе, відтепер кажи: пройшов Крим, Рим і будапештські труби» — не втримався Хаєцький.

«Гриміла наша мінометна і гриміти буде!», — запевнили товариші Васю на прощання.

Прилетіла ластівочка, стала собі щебетати, господаря викликати: «Вийди, вийди, господарю, подивися на кошару».

Котився віночок по полю, просився у женчиків додому — «Возьміте мене, женчики, з собою та занесіть мене до господаря в стодолу»,

«О Лавріне, ти переміг мене, — сказав схвильовано Крауз: — Я хотів просити тебе про дочку».

На моє питання: "Коли прийде потяг?" - ніхто не міг відповісти. А:"П?" - а.

"Життя в неволі нічого не варте, - відказав Максим, - краще смерть!" "А, - п, - А"

Софія Петрівна благала Аркадія: "Заспокойся!" А: "П!"

"Мабуть, немає кращого місяця за вересень", - думав Василь Олександрович. "П," - а.

"Яка ти розкішна (1) земле (2) - думала Маланка (3) - радісно прикрашати тебе зелом".

"А оце бачите (1)" - спитав Шевченко Тургенєва.

Вона гукнула (1) Дивіться!

Доводила одна нікчемність (1) що підлабузництво (2) це чемність.

Щоб угадати ім’я судженого, питали перехожих чоловіків: Дядьку, як вас звати? 

«Прощавайте, люди добрі! Прощавайте! — Голосно прощався з козаками бранець.— Повісять мене вражі ляхи». 

«Мушу йти в полонину, Марічко», — відказав Іван. 

«Ну чого ж тебе понесло в поле? Чого? — допитувалась мати...». 

Я відразу впізнаю Любин голос підводжуся на санях і гукаю через став Любо не застуди голос. 

Михайлику хочеш побачити диво обертається до мене дядько Себастіян і грає засніженими віями. 

Княже несподівано голосно вигукнув Добриня не вір цьому чоловікові. 

Не чуєш як літо пішло нашим городом дивується мати. 

 «П, - а , - П».

  «П, - а : - П».

«П, - а . - П».

«П! – а. - П».

Дівчина грайливо запитала: «А може, вона справді лісова мавка?»

«Михайлику, хочеш побачити диво? – питає мене дядько Себастіян. - Підійдидо мене…»

«Не проводжайте мене.» - Попросила дівчина рідних.

 Казав пан: «Кожух дам», та слово його тепле.