Розділові знаки при прямій мові

Гнат каже, що він приніс Марії дорогі цукерки.

Дівчина відповідає, що вона цукерок не любить.

Гнат запитує, чого, Маріє, так квапишся.

Марія відповідає, що ніхто ж не забороняв поспішати.

Орлик несміливо приступив до гетьмана: «Ваша милість теж зволять прийняти обід».

Гетьман заперечив головою: «Не хочу!»

«Обідати пішли», відповів старший.

«Як ваше здоров’я?» — спитав, силуючися на усміх

Хай замріяна весна тобі розкаже як вірно я тебе кохаю.

Ні не клич мене весно казала я їй не чаруй і не ваб надаремне.

А жовте листя осені шепоче щоб швидко-швидко йшла вже геть.

Хто вам сказав що я слабка що я корюся долі?

«З тобою мова буде потім, — сказав Іван, — а я служу революції, Інтернаціоналу».

Марія просить: «Корнію, любий. Маєш карбованця, купи маленьке поросятко. Вигодуємо, і на Різдво ковбаска буде».

Вже як ішли в поле, сусід казав хлопцеві: «Перебрався б ти до нас!»

Запала тиша, як в страшному сні, Горбань сказав: «Причому тут пісні?»

А мати раптом „Чого ти мовчиш?”

„Ну, з богом!”, – сказав дядько Тихін.

„От би Ніні це побачити, от би вона зраділа,” – пурхнула в моїй голові думка.

Поет підвівся з крісла й урочисто відповів: „моя перша вчителька.”

Дівчина грайливо запитала: «А може, вона справді лісова мавка? »

«Не проводжайте мене.» - Попросила дівчина рідних.

«Михайлику, хочеш побачити диво? – питає мене дядько Себастіян. - Підійди до мене…»

Казав пан : «Кожух дам», та слово його тепле.

Жінка поцікавилася, чого він мовчить.

Карпо спитав Мотрю, хто їй купив намисто.

Леся Українка писала, що, доле, ти міцніша і я корюся.

Гетьман заперечив головою, що не хоче.

«П, —а: —П».

«П? —а, —П?»

«П, — а, — п»

«П», — а.

Раз мені казала мати: «Можеш мов багато знати, кожну мову шанувати, та одну із мов усіх, щоб у серці ти зберіг»

«Ой, яка чудова українська мова!» - захоплено писав український поет Олександр Підсуха.

Дмитро Білоус вигукує: «Ти наше диво калинове, кохана материнська мово!»

«Той лиш пошани достоїн, хто мову шанує свою» - підкреслював Володимир Сосюра.

І в цей час хтось весело гукнув Сафроне Андрійовичу! Яким вітром занесло сюди?

Стривай! Петро трохи розмірковує, перелазь через тин, стає поперед мене і вже владно каже Ходімо за мною!

Хитрий який! насупився заступник. Спочатку я піду попереду

Щось воно недобре подумав Тарас, вдивляючись у пітьму

Господи як не хочеться лишати нагрітого місця як тяжко розлучатися з солодким ранішнім сном

От спинивши його й питаю чи давно він з коша і чи далеко Господь несе?

Хан Батий невільник мовив повелів усім сказати що коли життя вам миле то повинні Київ здати

Співають у пісні що нема кращого на вроду як ясна зоря в погоду

"Гриміла наша мінометна і гриміти буде!", - запевнили товариші Васю на прощання

Прилетіла ластівочка, стала собі щебетати, господаря викликати: "Вийди, вийди, господарю, подивися на кошару".

Котився віночок по полю, просився у женчиків додому - "Возьміте мене, женчики, з собою та занесіть мене до господаря в стодолу".

"Денисе, відтепер кажи: пройшов Крим, Рим і будапештські труби" - не втримався Хаєцький.