Розділові знаки у простих реченнях, ускладнених однорідними членами речення

Підійшов до огорожі й глянув удалечінь.

Спить земля і місяць, вишні й тополі.

Сказав із почуттям радості й незрозумілої тривоги.

І на вулицях і на стадіонах ростуть тополі.

Перлами, росою, сонцем, долиною вмивається земля.

Ні розвага, ні просьба, ні грізьба ніщо не помагало.

Усе знайоме і рідне до болю в душі і криниця в саду, і червона калина.

У лісі не було нічого ані грибів, ані ягід, ані черешень.

Нахилюся вербою над річкою і нап'юся води холодної.

Синій вечір тихо бродить, квіти колихає, і навшпиньки в хату входить, вікна затуляє.

Схилились вишні в розпачі німім і ронять цвіт весільний у калюжу.

В тій пісні чулися гудки заводів, і рев машин, і шепоти пшениці.

Моя мати перша у світі навчила любить мене роси, ранковий туман, п’янкий любисток, м’яту, маковий цвіт, осінній гороб чи калину.

Не згинуть думи вікові, ні наша мова кришталева.

Уже і місяць підбирався височенько, вийшов із-за дерев у ярку та й став посеред неба, викрадаючи на світло дівочі намиста, сережки, скляні приколки.

Часом буває на чужині мені присняться гори сині, ліси зелені, ниви срібні і люди щирі.

Пам'ятайте, що і в рослин, і у тварин немає депутатів.

Гаррі не почувався тепер ані відважним, ані мудрим.

А світ такий мінливий і бентежний!

Співають дзвінко сонячного дня птахи і листя, вітер, і хмарини.

Похилена вітрами стара яблуня росла коло хати.

Діти гралися на широкому порослому травою подвір'ї.

Чай заварили з молодого липового цвіту.

Доріжку в парку встелило жовте кленове листя.

Українське щире слово почув збагнув і визнав світ.

Сум шалений непримеренний крає серце на чужині.

Сонце розсіває своє пекуче іскристе проміння всюди.

У цей широкий світ нині йдемо щирими гостинними.

Скрізь на вершечку гори на пагорбах і у видолинках була мертва тиша.

В усі віки на землі три доброчесності а саме мудрість стійкість вірність.

Земля і місяць вишні і тополі і тиша в тиші і тумани в полі усе в чеканні.

Любуєшся всім і сріблястою нехворощю і ворохами золотими на токах.

Наші дівчата плетуть вінки з квітів маку й синіх волошок, з рож і матіол.

На килимок виклали нехитрий сніданок сало ячний корж та крашанок.

Листя лежить на дривітні на колодах осикових дров на купі гарбузів.

У руках мати несе кріп моркву петрушки пучечок свіжо-зеленої рясної.

Понад морями пролягають тіні журби й тривоги, спогадів і снів.

Життя, немов ріка, пливе в майбутнє, у завтрашнє, у безкрає.

3 берега на берег можна добутися баржами або човнами.

Мавка йде до калини, швидко ламає на ній червоні китиці, звиває собі віночок.

Усі: вовки, білки, зайці — бігають по снігу, і залишають свої сліди.

Усі - вовки, білки, зайці: бігають по снігу і залишають свої сліди

Усі: вовки, білки, зайці — бігають по снігу і мимоволі залишають свої сліди.

Усі, вовки, білки, зайці — бігають по снігу і залишають свої сліди.

Мороз, ніби пензлем, розмальовував вікна.

Нерухомі, білі, немов кришталеві, стоять вони, як у казці

Навколо біліють сніги.

Не цвітуть на вікні герані — сонний символ спокійних буднів.