Розділові знаки у простому і складному реченнях, їх будова

Складносурядним

Складнопідрядним

Безсполучникове складне речення

Складне речення з різними видами зв'язку

Просте

сурядні та безсполучникові

сурядні та підрядні

підрядні та безсполучникові

сполучникові та безсполучникові

єднальні та розділові

єднальні, розділові, протиставні

протиставні та приєднувальні

  розділові та зіставні

Топчуть ноги радісно і струнко сонні трави на вузькій межі. (О. Тегіла)

Тополями та їхнім різновидом - осокором - обсаджували шляхи й садиби

М'які материні руки а сльози важкі. (Народна творчість)

  Батьківська любов у воді не тоне й у вогні не горить. (Народна творчість)

 Обважніле гілля дерев, зелень кущів, картоплі — все ніби порозбухало водою (О. Гончар).

 За селом шелестіли хліба і пахло полином (А. Головко).

  Ясне сонце геть підбилося вгору, розсіває своє золоте марево по зеленій долині (Панас Мирний).

У зелених заплавах ховалися ситі крижні й не полохані мисливськими пострілами кулики (М. Чабанівський).

 незалежність частин і сполучники сурядності

 наявність головної і підрядної частин

сполучники підрядності та сполучні слова

 взаємозалежність частин, сполучники підрядності й сполучні слова, інтонація

 із підрядними з'ясувальними частинами

  із підрядними означальними частинами

 із обставинними частинами

 із підрядними з'ясувальними, означальними, обставинними частинами

тому що мені видно легке гойдання всіх трьох крилатих хребтів, мяких, вовнистих…

  бо мені видно легке гойдання всіх трьох крислатих хребтів, м’яких, вовнистих…

 і мені видно легке гойдання всіх трьох крислатих хребтів, м’яких, вовнистих…

 коли мені видно легке гойдання всіх трьох крислатих хребтів, м’яких, вовнистих…

 В таку добу під горою, біля того гаю, що чорніє над водою, щось біле блукає

Обрій почала огортати все густіша і густіша темрява, і небо стало схожим на

синьку, густо розведену в воді.

Подихав свіжий вітерець; по ставку плигали маленькі хвильки і сріблом

блищали на сонці.

Тепер я можу спокійно спати, твої міцні стіни стануть між мною і цілим світом.

А Зацвіли луги, діброви.

 Б Цінує розум вигуки прогресу, душа скарби прадавні береже.

  В Усе одбивається в пісні, як в морі: рожева зоря, й червоная кров, і темна ненависть, і ясна любов.

Г У зіницях печалі відбиваються люди, дерева, обличчя.

 А Сонце заходить, гори чорніють,пташечка тихне, поле німіє.

Б Плачуть дощі в снігах, просять вітри спочину і розбивають в прах зоряну павутину.

 В Ранок був безвітряний, тихо пролітала негуста пороша,садок ніби відпочивав.

Г Планета сива над віками крутиться,минають дні, і пахне сіножать.

 А На білу гречку впали роси, веселі бджоли одгули, замовкло поле стоголосе в обіймах золотої мли.

Б Люблю життя, де повно сонця й грюку, і ця любов моя на сто століть!

В І ламалося гілля на дереві, і зривалося листя, і гнав його вітер у сумне поле.

 Г Тихо в лісі : повітря не дихне, ніхто не крикне.

А Пишається калинонька, явір молодіє, а кругом їх верболози й лози зеленіють.

 Б Старий поволі пішов на пасіку, щоб попрощатися з бджолами.

 В Тепер я заспокоююсь: значить, сонце не може загубити своїх ключів.

 Г Щоб прийшло на землю сподіване щастя, треба великої праці,бо щастя не дається дурно.

дві

 три

чотири

п'ять

Кома

 Крапка з комою

Двокрапка

Тире

 [ ], [ ]. одночасність

 [  ]: [висновок].

[умова] — [  ].

  [ ]: [причина].

А. [ ], (щоб), (бо), [ ], (яка ).

 Б. [ ], (щоб), (бо), (яка ).

  В. [ ], (щоб), (бо).

 Г. [ ], ( ), [щоб ], (яка).

А. Виводить  натхненно й принизливо пташка, і жаль, що пташину ту мову дзвінку поетам, які б не були вони, важко в житті перекласти на мову людську.

 Б. Виводить  натхненно й принизливо пташка і жаль, що пташину ту мову дзвінку поетам які б не були - вони важко в житті перекласти на мову людську.

 [ ], ( ), ( ).

  ( ), [ ], ( ).

( ), ( ), [ ].

Мене все життя ваблять, і хвилюють зорі, місяць, ніч…

Жайворонок з’явився до тепла, а зяблик — до холоду

У темному гаю, в зеленій діброві, на припоні коні отаву скубуть, осідлані коні, вороні,

готові (Т. Шевченко).

Весь час чарівний, барвистий світ мінився.

Повітря неначе прозорий граніт.

Ми садили ліс у полі: і дубочки, і тополі, і осику, і ліщину, і червону горобину.

 З самого ранку, виплутавшись із тендітних тенет туману, вигулькувало сонце.

 По-українськи хата на святки сіяла вишитими рушниками.

Літо дбає, зима споживає.

Люблю печальну осінь в ріднім краї. 

Хто не жалує тварини, не пожалує й людини.

 Випав сніг – бережи ніг.

Сніжок припорошив землю.

Біліє сніг.

Усюди засніжило.

Падає лапатий сніг.

Трактором орати — хліба вдосталь мати. (Нар. творч.)

Сто зозуль кувало щовесни. (І. Нехода)

Машина спускалася в байрак. (О. Гончар)

Мені осіння ніч короткою здається. (Леся Українка)