Розділові знаки в простих реченнях, ускладнених порівняльним зворотом

Він вискочив наче Пилип з конопель.

Вперше в Канаду я потрапив як турист.

Чисті та свіжі стіни ніби випромінювали ласку.

Зі степу як із вогкої печери тягло свіжою прохолодою.

Ніч наче озеро в берегах неба.

Посипався як з решета наглий краплистий дощ, а далі полив як з відра. 

 Посипався, як з решета наглий краплистий дощ, а далі полив як з відра.

 Посипався як з решета наглий краплистий дощ, а далі полив, як з відра.

 Посипався, як з решета наглий краплистий дощ, а далі полив, як з відра.

додаток

означення

обставина

обставина, рідше означення

Тиша тремтить, як росина.

Дощ линув, наче з відра.

Ліс осінньої пори був наче кований з ясної міді.

Мов оси, дзижчали лихі язики.

 Її постать відбивала рішучість обороняти свою честь, як звір обороняє своє життя.

Осяяний сонцем, перед нами розкрився зовсім новий світ.

Навкруги, мов дніпрові круті береги, стіни жител червоні та сірі.

Степ, струснувши з себе росу та зігнавши примітні тіні, горить рівним жовто-зеленим кольором.

 На серці її немов кригу льоду посаджено. 

Він вискочив наче Пилип з конопель.

 Припадаю вустами до слова мов до стиглого грона калини.

 Вперше в Канаду я потрапив як турист.

перед порівняльним зворотом є слова майже, зовсім

якщо зворот починається словами ніби, мов

якщо зворот поширений

якщо зворот стоїть в кінці речення

Це місто прекрасне як усмішка долі.

Руки зробилися як лід.

Дівчина мов пісня.

Максим почервонів як рак.

Високе небо над тобою гуде од вітру мов блакитний дзвін (О.Гончар).

Небо синіло як літом (І.Нечуй-Левицький).

Виходить сонце на поля незаймане як немовля (Д.Павличко).

Горпина стоїть на хатньому порозі біла як хустка (Марко Вовчок).

Старі дуби широко розставивши свої руки-віти ніби приймали нас в обійми (В.Винниченко).

Як витязь рідний Київ над Дніпром одяг осінній бронзовий шолом.

Ні одно слово не зірветься з язика наче вони поприлипали до піднебіння 

Немов сльоза тектимуть роки (Є.Гуцало).

Слова були для нього мов великодній дзвін… (І.Франко).

А дівчина виходилася хороша як маківочка повненька… (Марко Вовчок).

Чоло широке пряме немов виточене, а під ним гнулися брови наче дві чорні п’явки… (О.Кониський).

Він уже сивий як голуб був, а ще ходив у Крим (Марко Вовчок).

Любі діточки, ростіть як грибочки! (Марко Вовчок).

Наче зачарований велетень стояв ліс опушений увесь інеєм білим… (Панас Мирний).

Сльози з очей скотилися йому на руку та як огнем палять (Марко Вовчок).

Старець був древній як світ (Р.Іваничук).