Розділові знаки в простих реченнях, ускладнених звертаннями, вставними словами (словосполученнями)

Як хороше жити, мій друже, мій брате, коли тобі йде дев'ятнадцятий рік.

І так їй весело, старій, так легко, неначе вона помолодшала.

Гаї, садки, урочища, хати - усе нашіптувало йому казки дитинства.

Чи чули ви, як в дзвоні молотка співає сталь, вітаючи людину.

Діти ваша мова прекрасна не соромтесь її не цурайтесь вона нічим не гірша за інші мови.

Роксолано Роксолано твоє ім'я мов дзвін

Прощай прощай чужа моя людино.

Виростеш ти сину вирушиш в дорогу, виростуть з тобою приспані тривоги.

Зласкався доле над моїм народом.

Прости мені моя правдива мати душі моєї синій чистовід.

Поклін тобі моя зів'яла квітко моя розкішна невідступна мріє.

Прийми ж цей спів весняна ноче хоч тугою повитий, та повний; хоч гіркий, та вільний.

Ясні зорі, тихі води - то земля твоя мій сину.

Дай, Боже, сонцю бути золотим, дай, Боже, дневі щасної години, дай, Боже.

Україно молюся за мову, за божественну мову твою, і за вроду твою калинову, від якої добрішим стаю.

Хлопче замріяно слухай, розглядаючи високі стожари палаючого заходу.

Не хилися, явороньку, ти ще зелененький.

Держись, Хома, іде зима.

Язиче язиче, лихо тебе кличе.

Одійдіте, недруги лукаві!

А ще читайте книги любі друзі в них мудрість людська.

Як не любити вас літні ночі за лагідне тепло і спокій?

Веселі вітри співають свою пісню безмежному морю.

Дзвени моя пісне крилата у вітрах світової весни.

Ти, напевно знаєш, що у ніч перед Різдвом трапляється щось таємниче.

Ти напевно, знаєш, що у ніч перед Різдвом трапляється щось таємниче.

Ти напевно знаєш, що у ніч перед Різдвом трапляється щось таємниче.

Ти, напевно, знаєш, що у ніч перед Різдвом трапляється щось таємниче.

Дорога Ксеніє Петрівно сувора і вимоглива вчителько я бачу велику турботу у ваших очах.

В село із лісу Вовк забіг. Не думайте що в гості братця!

.

Слухай старче ти шугаєш ясним соколом у хмарах.

Надійко скільки тобі років?

Кімната за його свідченням була просторою й світлою.

У таких болях ішли дні місяці і нарешті роки

Маю я святе синівське право з матір’ю побуть на самоті

Для нас у ріднім краї навіть дим солодкий та коханий 

підметом

додатком

означенням

не є членом речення

Слово моя ти єдиная зброє ми не повинні загинуть обоє

Всю кров тобі Вітчизно завжди готові ми віддати

Який ти світе теплий і широкий!

Чи не продали б ви чоловіче тої ялинки, що росте в вашім садочку?

Він знав сестру і вгадав що то значить

А раз так, то значиться вони їхали вниз до останнього снігопаду, а це вертались значить були в Імані.

Як сподівалась мати вони мали прибути ще вчора, а як учора не було то значить сьогодні.

На його думку ситуація набуває загрозливого характеру значить треба діяти рішучіше

А завтра ж у мене знаєш важливі справи в місті.

Хоч правду кажучи юнак у душі не вважав спів за професію.

Ніжність наприклад описати математично неможливо.

Отак бува німі вітри ячать гойдаючи небес ясну колиску.

Здрастуй, сонце, і здрастуй, вітре! Здрастуй, свіжосте нив!

Ще великий Микола Гоголь, наш славний земляк, захоплено говорив про мову нашого народу.

Широкий, Дніпре, мій, з тобою ми в розлуці!

Ви запевняли, що я забуду і ті хвилини, і ті слова.

Жахіть війни, на щастя, ви не зазнали...

Мабуть, передчуття розлуки властиве людині.

Зрештою, навчання триває і після закінчення школи.

Чигирин, здається, глянув не в очі, а в душу брата.

Щоб ти, ясеню, став ще вищий, а ти, руто, красніша, а ти, парубче, сміливіший, а ти, дівко, миліша.

Я прожив, моя мила, ці літа у найвищому щасті.

Гей, нові Колумби, й Магелани, напнемо вітрила наших мрій!

Моє село, земний тобі уклін за молодість, за світло отчих стін...

адже

видно

мабуть

отже

Оксана довго мовчала проте несподівано заговорила голосно, емоційно, переконливо.

Хоч сонце повільно котилося за обрій проте додому йти не хотілося.

Народу були зав'язані очі, а він проте мріяв про волю.

Людина я немолода проте як стверджують друзі досвідчена.

отже, принаймні, а втім, мабуть

по-перше, щоправда, отже, мабуть

все-таки, по-друге, а може, отже

навіть, неначебто, мабуть, а втім

Сьогодні ранок ще холодний а втім надій на теплий день не полишаю.

А може щастя вже шукати нам не треба? Воно навколо нас.

Сорок літ спливло за видноколом а здається ніби ще й не жив.

Відступати нам по-перше пізно а по-друге немає підстав.

Горе, кажуть за горе чіпляється.

Товариш, видно: не зрозумів жарту.

Кожен має посадити в житті, принаймні, одне дерево.

І от, нарешті, засиніли лани Херсонщини.

Наш трнер ... Дніпро перепливти.

... весна вже настала?

Кожен ... мріяти про велике.

... орел здійнятися вище хмар?