Розділові знаки в простому та складному реченні

Керуючись відомою тезою І.Франка про те, що історія не дає нам нічого задурно, мусимо всі активно працювати, щоб підвищувати авторитет нашої держави, збагачувати її культуру, мову (З журналу).

Старші люди мовили мені, що, коли з листочка навесні можна спити росяні краплини, незабаром соловей прилине (Д.Білоус).

Кожна ягідка горіла твердим кораловим світлом, воно було рівне й туге, не обертаючись на полум'я, і тільки хіба що язички-зайчики віддзеркалювались, коли від їхньої шкірки відбивалося сонячне проміння (Є.Гуцало).

І я тобі сказати чесно мушу:

Ти можеш лущить м'яч, немов горох,

Але коли вже замахнувсь на душу,—

Дивись, щоб не спіткнувсь... на чотирьох! (Б.Олійник)

з'єднаними одиничним сполучником і, й, та, або, чи, якщо вони мають спільну підрядну частину.

з'єднаними одиничним сполучником і, й, та, або, чи, якщо вони мають спільну сурядну частину.

які поєднуються за допомогою сполучника (сполучного слова) та інтонації.

Чому так слізно сонце світить, криється у млах?

Чом туга так мене зв'ялила, додолу смуток гне?

Ще в дитинстві я ходив у трави, в гомінливі трепетні ліси.

Часом насниться синій барвінок, сивий полин і сум чебрецевий.

...значить прийшов травень.

...викидає брость яблуня.

...цвіт вишні вже опадає.

...розносяться його пахощі.

Ти позич мені сніг я намалюю нас всіх.

Не бійся на стежці цій впасти підхоплю тебе й пригорну.

У серці виграє нестримна радість попереду ще вічність без кінця.

Пливли серпанки дмухав хтось зірниці ромашок молоко взялись косити.

В цю пізню годину в цей пізній час я зрозумів це останній шанс.

Розбуди мене дотиком крила полечу з тобою до країни снів.

Заснули мальви біля хати їх місяць вийшов колихати.

Твої грози пахнуть світлом б'є погляд у даль.

Сріблиться павутинка на луках укладені трави в копиці.

Ходити по колу і знати ніколи з орбіти зійти не дано.

Ще сонячні промені сплять досвітні вогні вже горять.

Ще свічка наша не згоріла ще наша молодість при нас.

двокрапку

тире

кому

крапку з комою

[ ] : [ ].

[ ] - [ ].

[ ] , [ ].

[ ] ; [ ].

Двокрапка у складному безсполучниковому реченні ставиться тоді, коли наступна частина пояснює, розкриває зміст першої

Якщо в першій частині безсполучникового складного речення вказується час дії, про яку говориться в другій, то між ними ставиться тире

Якщо зміст частин безсполучникового складного речення порівнюється чи протиставляється, то між ними ставиться двокрапка

Якщо частини безсполучникового складного речення зберігають певну самостійність у змістовому відношенні, то між ними ставиться крапка з комою

намагалися зайти.

нікого не було вдома.

луна йшла від тих звуків.

хтось відчинив.

Зайшов до хати Олена покірно пригорнулася до нього й мовчала.

Під вікном з’явились проліски біленькі крокуси вже зацвіли малі.

Навколо місяця видно кільце чекай вітру.

З прозорого неба по-літньому світило сонце жодна хмарка не заступила його.

Підіймаю в осіннє небо очі і бачу летять журавлині ключі.

Світили зорі з вишини вбрання ритмічно шелестіло.

Чайка сіла на воду чекай доброї погоди.

Облітають квіти обриває вітер пелюстки печальні й розкидає кругом.

Насправді ж людина неповторна в усьому: і в найвищому щасті, і в горі, і в біді, навіть у дурощах своїх (П. Загребельний).

Все густіші на душі тумани, все лютіша на душі зима (Т. Мельничук).

Ніч запропонувала дивну забаву – змусила мільйон зірок шукати собі на землі люстерко (Люко Дашвар).

Зорі крізь щілини в клуню дивились поглядом тихим, далеким, глибоким: холодно вночі усім одиноким (Л. Костенко).

Двокрапка у складному безсполучниковому реченні ставиться тоді ,коли наступна частина пояснює ,розкриває зміст першої

Якщо в першій частині безсполучникового складного речення вказується час дії ,про яку говориться в другій ,то між ними ставиться тире

Якщо зміст частин безсполучникового складного речення порівнюється чи протиставляється , то між ними ставиться двокрапка

Якщо частини безсполучникового складного речення зберігають певну самостійність у змістовому відношенні ,то між ними ставиться крапка з комою

Ти позич мені сніг я намалюю нас всіх.

Не бійся на стежці цій впасти підхоплю тебе й пригорну.

У серці виграє нестримна радість попереду ще вічність без кінця.

Пливли серпанки дмухав хтось зірниці ромашок молоко взялись косити.

Кома

Крапка з комою

Двокрапка

Тире

На квартирі було затишно трапилася піч горіла лампа на підлозі лежала ціла купа свіжої соломи

Брязне клинок об залізо кайданів піде луна по твердинях тиранів

Друзі розповіли подробиці втеча готувалася давно

І диво дивне сталося з ним совість заговорила

На галявині зеленіє перший ряст і цвітуть про­ліски та сон-трава.

Співають птахи над степом і квіти чарують ніжним ароматом.

Пекучі вітри й сонце випалюють влітку все навкруги і на жовтих пагорбах шумлять гіркий полин та колюче будячиння.

Довго тужить сумна бандура про діла у старій сивині і якусь невідому зажуру навіває та пісня мені.

Спинилось літо на порозі і дише полум’ям на все і грому гордого погрози повітря стомлене несе.

Тобі одній в моєму храмі дивно пливуть молитви і горять огні.

Пливуть човни на вольних водах і зеленіють береги.

Серед села лиснів широкий ставок і чорніла довга гребля.

В день такий розцвітає весна на землі і земля убирається зрання.

Ще вечір спав у очеретах і полохливий мокрий птах шукав гнізда.

Рвонулось дерево і брила піднялась.

Сміливі кують душу без вагання і з часом їм підкорюється світ.

У дворі під старою сосною горіло багаття і варилась у старовинному чумацькому казанку вечеря.

За лісом дим підвівся по спіралі і ти ображена застигла у вікні. 

Був осінній хмарний вечір а скупі Квасюки шкодували рано світити.

Пропало літо й осінь одсмутніла в дощах солоних.

Ударив дятел міцно по корі ще раз ударив і луна горою пішла, пішла.

Віддощила розлука і я знов з тобою, моя Україно.

Вивчай і шлях розвесниться до мови української.

Почую мелодію вічну, єдину і в горлі клубок залоскоче.

Закурилася земля, задиміла пішов дощ.

Роса парує синювато іду травою навмання.

Край берега у затишку, прив’язані  човни і три верби схилилися мов журяться вони.

Троянда більше не розквітне її спалило сонце непривітне.

Настане година розквітне калина.

Доля дала винахідникові геніальний розум а недоля тяжкі випробування.

У кімнатах і на стінах позвішували рясне клечання гілки липи.

Картин виявилося чимало особливо голландських майстрів якими захоплювався Шевченко.

Досить навести хоча б такі цифри за один сезон чумаки перевозили кілька мільйонів пудів риби й солі.

Хлопчик схоплювався на бистрі ноги і вмить опинявся серед косарів на току біля кузні всюди де творилося одвічне дійство роботи

Між зеленими садами між сірими стінами загравали вже фіолетові тіні.

Уткнувшись у тепло долин вітер спросоння погойдував чорні тополі.

Яра пшениця була молода й висока а горді соняшники стояли ще вищі.

Десь скрадливо скрипнула хвіртка несмішливо обізвався дівочий голос.

У плесі ворушилися затонулі тіні хат на яких сторч головою дрімали лелеки.

«Стій, – гукав на неї Іван, […] звідки ти приїхала?»

.

«Як дивно все відбувається. Як дивно! […] – думав Микола.

«Лиши біду, нехай щезає від тебе! – радив спокійно хлопець […] – Нема з ким говорити!»

 «Ще б ми стільки прочитали, як ти,  – докинула Василина й пояснила подрузі […] – Узимку цілі ночі просиджує над книжками».

«Наша артіль бідна, – сказав старий […] – і кидати шаланду в морі не годиться»

На подвір’ї голосно сміються діти і пурхають горобці. 

  І жмуриться вікнами наша хатина і шепче задумливий сад.

День був сонячним і небо здавалося ще більшим.

 Жайворонок заспівав для своєї жіночки і їй теж захотілося злетіти в небо.

   Мені потрібне слово а не слава.

 Перемелеться лихо добро буде.

   Вовка боятися в ліс не ходити.

 Раніше встанеш більше діла зробиш.

 Сказано велика птиця горобець.

Любиш їздити люби й сани возити. 

кому

тире

двокрапку

крапку з комою

кому

тире

двокрапку

крапку з комою

кому

тире

двокрапку

крапку з комою

кому

тире

двокрапку

крапку з комою

Над лісом висить молодик і сяють стожари.

Море голубіє і сонце світить ласкаво.

Ще мить і сад загубить пишну вроду.

У повітрі дощ і гречка пахне тепло.

Десь кричав перепел і туман стелився від річки.

Голова є в кожного і думати вміє кожен.

Бився з ворогами і кулі минали його.

Ще один крок і щастя в наших руках.

Гляне — холодною водою обіллє.

Рухайся більше — проживеш довше.

Будеш сіяти із сумом — вродить печаль.

Здобудеш освіту — побачиш більше світу. 

Забудеш товариша, зоставиш у біді — даремно ти на світ рождався.

Людям не те що позакладало вуха — людям позакладало душі.

Час твій прийде з долею битися — сон пропаде.

Пізнаєш істину — увійде тоді у кров твою сонце.

Ластівки літають низько — завтра буде дощ.

На годину спізнишся — за рік не доженеш.

Ніколи не чекайте дива — зробіть його самі!

Діла добрих оновляться — діла злих загинуть. 

Гаї шумлять — я слухаю.

Сонце зійшло — усе засяяло.

Зима без снігу — літо без хліба.

Дивлюсь у воду — місяць у воді сміється. 

усі члени речення, крім головних

члени речення, які відповідають на одне й те питання та відносяться до одного й того самого члена речення, виконують одну й ту ж синтаксичну роль

члени речення, що становлять граматичну основу

декілька схожих слів, що вимовляються з інтонацією перелічення

За городом срібною гладінню розлився ставок за ставком верби до води похилилися за вербами на пагорбі хати біліють.

У лісі в полі чи в городі розчиняюсь я в природі.

Уночі несподівано знявся північний вітер небо скоро затяглося хмарами

Уже сонце скотилось до заходу уже степова трава лисніла червоним одлиском

 Мавка йде до калини, швидко ламає на ній червоні китиці, звиває собі віночок.

 3 берега на берег можна добутися баржами або човнами.

Життя, немов ріка, пливе в майбутнє, у завтрашнє, у безкрає

Зима виводить на вікні свої морозяні узори.

Луки, гори, пишні сади – все зелене і принишкле.

Скрізь червоно: на небі, на узгір’ях і на горі;

І будинки і дороги, і ліси все видно навкруги;

Столиці міста й містечка велетенські та зовсім крихітні країни усе це тепер випало Іванові Силі побачити на власні очі.

 У нашому саду була розкішна флора жоржини й кропива любисток і ревінь.

Усі весну щиро люблять і люди і пташки і дерева і комашки і ніжна травиця.

Був гарний, літній день, і все навколишнє здавалось прекрасним сад, город, соняшники, й мак, і ниви за городом (За О. Довженком).

Старезний, густий, предковічний ліс на Волині (Леся Українка).

Засинаючи я ще чув, як увійшла мати, як укропом, соняшником і росою запахли її одіж і руки (За М. Стельмахом).

Луки, гори, пишні сади – все зелене й принишкле (За О. Гончаром).

Спокійне слово, погляд, увага так полегшують і помагають жити! (За М. Вінграновським).

Я рідне слово люблю і шаную не лише тому і не тільки через те, що давно вже працюю на письменницькій ниві (За А. Бортняком).

Тужлива пісня зринає з сопілки, та не розважа сумного серця…        (М. Коцюбинський)

Усе, що оточує нас і біля нас тече і росте, літає і ходить, — вода і повітря, гори і степ, птахи і звірі (За М. Вінграновським).

Листя лежало на колодах осикових дров на купі гарбузів.

А соловейко не відмовляється ні від сухого листя ні від торішньої трави.

Стоячи в тумані я нічого не бачив округ себе ні стіни ні вікон ні дверей.

 вставним словом

узагальнювальним словом

звертанням

граматичною основою

Дозволь мені, великий господине, розважити книжками смуток твій.

О панно Інно панно Інно любові усміх квітне раз — ще й тлінно.

Ой, ви зорі ясні, де ви бачили більше кохання?

Ой, братику ріднесенький, снився мені сон дивнесенький.

підметом

додатком

означенням

не є членом речення

Диво дивнеє на світі з тим серцем буває!

Нарешті рушив пароплав, покірний волі капітана

Певно руїну та буря зробила?

Він знає це певно.

Можуть бути звертаннями

НЕ можуть бути звертаннями

Діти, будьте обережні на дорозі!

Діти, будьте обережні на дорозі, будь ласка!

Будь ласка, будьте обережні!

У лісі здається сьогодні гарно.

Чомусь явір здається сумним?

Осінній день здається дуже прозорим

Мені здається що осінь до мене приходить уві сні.

О мій народе Прометея ти маєш душу молоду. 

Гаральде звідки ти у Києві з’явився полудневим?.

Заграй мені коханий у сопілку нехай вона все лихо зачарує.

О Борисфене батьку наш і друже біля твоїх родючих берегів ти нас з’єднав в часи прадавніх заворушень, своїм вином мандрівців напоїв.

До тебе Україно наша бездольная мати струна моя перша озветься

Пригадайте мамо те прощання край воріт, де сяяла роса 

Микито знов мою пораду ти забув і судиш про князів 

До тебе мій дорогий юний друже приходять усе нові та нові книжки, які відкривають безмежні обрії знань 

...весна вже настала? 

Кожен ... мріяти про велике.

... орел здійнятися вище хмар?

Україна ... знову перемогти.

Наш трнер... Дніпро перепливти.

Чіпка перестав хліба робити став по ярмарках їздити полотна скуповувати та перепродувати (Панас Мирний).

На щo ви проміняли королево троянду i живого солов’я? (І.Жиленко); 

Гріє сонечко! Усміхається небо яснеє дзвонить пісеньку жайворонок затонувши десь в бездні-глубіні кришталевого oкeaнy (І.Франко)

Ти знов прийшла моя печальна музо.

Володимирський собор вражає своєю красою й величністю.

Пробудіться орли сизі славні козаченьки заверніть колишню славу України - неньки.

Найбільше щастя бути добрим.

А зачарована Десна безмежно гарна як весна.

Моя мати наївність тиха жура і добрість безмежна.

Кров не вода а серце не камінь.

Коли за тобою женуться бігти останнє діло.

Брат ворога не брат козакові.

Земля хлібодарка і медоносиця зі світанками й ночами горобиними.

Весна двчисько в ластовинні ще не ціловане в уста.

Хвала, почута від ворога, найвища хвала.

Хвала, почута від ворога - найвища хвала.

Хвала почута від ворога - найвища хвала.

Хвала, почута від ворога, - найвища хвала.

Спить місто суворе й мовчазне.

Музика ніжна весняна душу мою зігріва.

Досвітні огні переможні урочі розсіяли темряву ночі.

Світ рожевий і зелений відсну бутонами воскрес.

У наш час екологія це розгалужена система наук.

Баобаб дуже високе дерево.

Природа ось законодавець смаку краси і досконалості.

Козак як мала дитина.

Вода добрий друг і помічник людини.

Ти наше диво калинове, кохана материнська мово!

 А Вкраїни ж мова мов те сонце дзвінкотюче...

Найвище уміння почати спочатку життя, розуміння, дорогу, себе.

Час не наша власність.

Патріот не той, хто вміє виголошувати пишні фрази.

Шість у квадраті тридцять шість.

Уміти жити оце велике діло.

Нікчемнвсть рідна сестра підлості.

З кожним роком прощаючись важче залишити стареньких батьків.

Світова зірка блідне й тремтить догораючи.

Дрібні хвилі темніючи зливалися докупи.

Білий димок хвилюючись здіймається догори понад чумацьким табором.

Тут розкіш була вітрові.

На Володимирській гірці в Києві над Дніпром граються мирно діти

І сьогодні в цей вечір іскристий не забуть мені слів тих твоїх

Самсон заступник твій надія та єдина відкрив чужинці свою міць таємно.

Рудий яструб степовий розбійник знявся вгору й закружляв над полем.

До Олесі підійшов один з останніх бійців танкіст Василь Кравчина.

Віолончельний ялини шум пісню душі моєї хотіли вітри підняти на глум.

Прокидається наповнений зеленими пахощами степ.

Олеся йде сама дорогою — легка, витончена, пругка.

Заходив тихий вечір, незмінно вогкий, кудлатий від хмар.

Засмаглі й оздоровлені покидали ми лазурове узбережжя.

І місяць травень буде гомоніть рудим джмелем наляканим до краю.

Покрите хмарами сонце на сей день червоно вибилося з-за гори.

Над луками залитими квітневою повінню холонув оранжевий вечір.

Мої дні течуть тепер серед степу серед долини налитої зеленим хлібом.

 Зачаровані подорожні сиділи й мовчали.  

Оповитий тишею степ дихав пахощами росяних трав.

В імлистій далині осяяній срібним промінням місячним стояли широкі лани золотого жита та пшениці.  

А он старе Монастирище колись козацькеє село.

Осяяний сонцем перед нами розкрився зовсім новий світ.  

Стоять налиті сонцем дні. 

 В небі чистім і прозорім сонце сяє. 

А сонце тепле і ласкаве спинило погляд на землі.

Жайворонки співали над ріллею, високо піднявшись угору.

Уже смеркаючись, ми дісталися моєї малої батьківщини — Канева.

3 півночі повіяв свіжий вітер, розірвавши пелену хмар.

Місяць плив, намагаючись утриматися на нетривких хвилях неба.

Одвічним закуреним шляхом тихо посувається валка.

 Непорушно стоять дерева загорнені в сутінь  рясно вкриті краплистою росою.   

Природжений співак він любив пісні і в душі пишався своїм артистичним хистом. 

Трояндиг ріючись на сонці нескупім нам серце радують відродженням своїм.

Окрім числових рядів, розглядають ряди функціональні.

Окрім друкованого в Україні «Богословника», Шевченко, перебуваючи в дяка, міг ознайомитися і з окремими творами художньої літератури.

Учитель завжди підтримував Сашкове захоплення поезією, особливо народною

Хлопець любив дерева, квіти, тварини - усе крім молока.

Кажани з'їдають багато шкідливих комах зокрема жуків і комарів

У всьому крім добрих справ знай міру й час.

Багато нітратів може бути в ранніх овочах наприклад у зеленій цибулі

Ти вже командуєш замість батька?

дієприслівниковий зворот;

прикметник із залежними словами;

дієприкметниковий зворот;

дієприслівник.

 Відокремлене означення;

відокремлений додаток;

відокремлена уточнювальна обставина;

відокремлена прикладка.

Старий зараз ніякої роботи не визнає, окрім пасіки.

Мокрий, обношений, він занепокоєно пішов до верби...

 В імлистій далині, осяяні срібним промінням місячним, стояли широкі лани золотого жита та пшениці.

Нікого тут нема, крім мене й господині.

Польова билина, вона не призвичаєна до густої садової тіні.

Гей, був у Січі старий козак, на прізвище Чалий.

Співають усі, за винятком Ліни Яцуби, дочки відставника...

Звучав потемнілий дзвін, пудів на тридцять.

Незважаючи на вітрець, робилося душно.

виділяються за змістом та інтонаційно;

указують на того, до кого звернено мовлення;

передають ставлення мовця до висловленого;

Під ноги білому коневі стелилася висока трава неторкана косою.

 Вимочені дощами стерні зчорніли.

Перед очима попливла суха трава витоптана копитами.

Сіркове обличчя було суворе осяяне невидимим світлом.

Марія Заньковецька, видатна українська трагедійна актриса, стала окрасою національної сцени.

Марія Заньковецька, отримавши уроки майстерності від Марка Кропивницького, стала окрасою національної сцени.

Марія Заньковецька, здобувши професійну освіту в консерваторії, стала окрасою національної сцени.

Марія Заньковецька, народжена у дворянській сім'ї на Чернігівщині, стала окрасою національної сцени.

яка захопила хмарки рожевим кольром

зокрема з морської пелени

усміхнена від ранкового теплого вітерцю

розмальовуючи безкраю просторінь неба

відокремленим означенням

відокремленим додатком

відокремленим уточнювальним членом

 відокремленою обставиною

 Акорди бабиного літа, зітхнувши, падають в траву.

Відкрилась діжка меду золотого, наповнивши всі закутки землі.

На возі сидів мірошник і, задерши голову, дивився в небо.

 І після цього перед ним хитнулися, розходячись у різні сторони дві дороги.

В долині, край лісу, висить синя імла.

А біля хати, при вікні одчиненім, жовтогарячі соняхи цвітуть.

Там, потому боці, були хащі кущів і дерев.

Лише згодом, 1048 року Ярослав дав дозвіл на шлюб Анни.

Повернувшись зі школи, я пообідав і побіг грати у футбол.

Повернувшись додому, мене не полишав радісний настрій.

Збираючись у похід, туристи обов'язково перевіряють аптечку.

Прокинувшись, діти побігли до озера на краю села.

1, 2

1, 5

3, 5

1, 2, 3, 5