Розділові знаки в реченнях зі вставними компонентами

Усе тепер здавалося їй оповитим казковістю, таємничістю.

Людям здавалося що правди вже ніколи не буде, справедливості чекати не слід.

Книга здавалося і справді вміла говорити зі мною, вона мала властивість розкривати дивовижні світи, переносячи мене в них.

Сонце світило надзвичайно яскраво, від чого здавалося що все тут позолочене.

Якщо придивитися уважніше, можна помітити: те, що здавалося байдужістю, насправді було стриманістю й честю.

Ви зараз звичайно можете змінити своє ставлення до мене.

Вони не знали правди часом здавалося що навіть не здогадувалися.

ЗНО відбувається традиційно навесні.

Інколи найщиріша правда здається несусвітньою брехнею.

Я принаймні ніколи її не ображав.

Він підвів голову й нібито посміхнувся.

Ви зараз безперечно можете дозволити собі відпочити.

Потяг прибуває приблизно об 11 годині.

Я все-таки наважуся тобі це сказати.

Вона буває там принаймні двічі на рік.

Чужа душа – то кажуть, темний ліс.

Вже почалось, мабуть, майбутнє, оце либонь вже почалось.

Орфей до речі також був фракієць.

Є тільки чутка, може, це й химера, і є кут зору може й слушний кут.

І кожен фініш – це, по суті, старт.

І сонце висить у повітрі, як велике, гартоване ядро, що здається, от-от впаде на синьо-голубі небесні води.

Треба хліба людині й металу, треба музики і п’єдесталу, та мабуть, над усе до загину треба віри людині в людину.

По вулиці йду, і здається уперше розплющив я очі на світ.

Все на світі однакове, бо зрештою, весь світ однаковий.

З цієї провесни, а може, й раніше снується в твоїй пам’яті дивна мелодія материної пісні.