Розділові знаки в складних безсполучникових реченнях

крапка з комою, двокрапка, тире

кома, крапка з комою, двокрапка, тире, лапки

кома, двокрапка, тире

кома, крапка з комою, двокрапка, тире

Не навчив батько - не навчить і дядько.

Згадую: дітьми із листя кленів ми до свят сплітаємо вінки.

Махнула осінь у ліси - вони зацвіли пурпуровими, сірими та жовтими барвами.

Я розкажу вам про замерзлу квітку: вона чорніє в мене на столі.

якщо друга частина виражає наслідок чи висновок того, про що говориться в першій частині

якщо в першій частині вказано на умову, за якої відбувається дія в другій частині

якщо друга частина вказує на швидку зміну подій

якщо друга частина вказує на причину того, про що говориться в першій частині

тире

двокрапку

кому

крапку з комою

На годину спізнишся за рік не доженеш.

Встала мати Україна сонце засвітила пробудилася народна незнищенна сила.

Наслухавшись козацьких мудрих дум заснуть не можу мучать давні муки.

Бувають дивні на землі дива серед зими черешня розцвіла.

Ні, я б не став тебе вогнем палити,

З тобою б розквитався без жалю:

Я б побажав тобі когось отак любити,

Як я тебе люблю.

І тут не треба страху і ниття:

Живе лиш той, хто не живе для себе -

Хто для других виборює життя.

Але не я… Я квиснути не стану,

Хоч як не буде боляче мені,

За нашу землю, дорогу й кохану,

Я рад прийнять на себе всі вогні.

О жорстока! Щастя хоч краплину

В душу мою змучену згуби —

Полюби і зрадь через хвилину,

Та хоч на хвилину полюби!

Хотіла вмерти люди не дали.

Уже дівчата докучали чого чекаєш стільки літ?

Найменше нас учили буть собою світ не в душі а той що навкруги.

Я зрозумів признався недоречно.

А тумани вже давно щезли розвіяли їх сині та теплі вітри й вітерці.

Вся Україна полум'ям горить він і на цьому теж нагріє руки.

Притихли люди знітилися свідки сльоза блиснула у якоїсь тітки.

Промчався вершник по німій Полтаві у серці міста громом віддалось.

Зашарілась квітами шипшина розкошує молоде зело.

Не йде поезія на ум душа замкнулась і заснула.

Кожен має істину збагнути разом шлях верстати до мети.

Не зустрівся б нам товариш Колимага пообідали б спокійно.

Така сьогоднішня планета найперше плоть а потім дух.

Далеко на сході стало червоніти небо сонце сходило.

З підлеглим Лев вітатися не став відчув що похитнувся п'єдестал.

Колись думки на слово були скорі тепер думки самі уже в собі.

Не буде рук обнімемось крильми.

Очима ти сказав мені люблю.

Воно уже й женитися пора так знов же треба вирушать в похід.

Засвітить місяць засяють зорі землі потоне в сріблястім морі.

Неначе, за вічну провину, людині судилось оце - побачити щастя у спину, а горе своє у лице.

Неначе за вічну провину людині судилось оце: побачити щастя у спину, а горе своє - у лице.

Неначе за вічну провину людині судилось оце: побачити щастя у спину, а горе своє у лице.

Неначе за вічну провину людині судилось оце - побачити щастя у спину, а горе своє - у лице.