Самостійна робота

Три тополі стоять край дороги.

Крізь щілину пробиваються кілька сонячних променів.

Усі туристи зайшли в автобус.

Оця реальна мить вже завтра буде спомином.

Ліс стояв зелений.

Вересень прийшов позолотити дерева.

Життя стає радістю.

Дощ починає паріщити усе сильніше.

Кожна пригода до мудрості дорога.

Маленька праця краща за велике безділля.

Ти втілення доброти.

Справжнє милосердя безкорисливе.

Хмари стають синьо-чорні

День чудовий.

Учні будуть готуватися до контрольної.

Дерева стояли золоті

сонячний промінь, незважаючи на перешкоди

будемо мандрувати, цікава мандрівка

закоханий у життя, написати оповідання

особливо яскраво, через міст

Гарне було місто того осіннього ранку.

Сонечко буде світити щодня.

Сонячні промінці почали будити малюка.

Поезія - це завжди неповторність

Багато подорожніх зайшли у вагон.

Троє туристів спізнилися на літак.

Мало глядачів сиділо в залі.

Група спортсменів стояла на пероні.

Яка нудьга – вперед летіти.

Сідати за обрій збирається сонце.

Стати журналістом радили мені друзі.

Жити – щось нове творити.

Справа миру священна.

Рівень успішності в класі високий.

Стати переможцем - мрія спортсмена.

Кожен з нас добре знав відповідь.

Написати добру пісню - щастя для поета.

Випрошу в літа аж чотири дні, забреду в спокій, мов у хвилі жита.

Серце чисте співця то ранковий відблиск роси.

Він рідний нашим городам і селам.

змогли, важкими звуками, приділила

змогла, важкими звуками, приділив

змогла, важких звуків, приділила

змогли, важких звуків, приділив

Підгорецький замок по праву охрестили "українським Версалем".

Остап не міг спати від того галасу.

Запорожжя споконвіку було серцем українським.

Душа, немов калина, росте, квітне від тепла.