Синтаксична норма. Розділові знаки при прямій мові, діалозі

чуже мовлення, передане недослівно, із збереженням лише основного змісту, але не форми та інтонації;

чуже мовлення, передане дослівно, без змін, із збереженням змісту, форми та інтонації;

слова, які супроводжують чуже мовлення, передане без змін;

слова, які називають того, хто передає чуже мовлення.

дослівний уривок з чийогось висловлювання, що наводиться для підтвердження чи пояснення власних думок;

пряма мова, що передає розмову двох або кількох осіб;

чуже мовлення, що передаться не дослівно, а із збереженням основного змісту висловлювання;

слово або сполучення слів, яке називає, до кого звертаються.

уточнюючими членами речення;

словами автора;

вставними словами;

непрямою мовою;

складнопідрядним реченням з підрядним означальним;

складнопідрядним реченням з підрядним з’ясувальним;

складнопідрядним реченням з підрядним обставинним;

складносурядним реченням

Прислів’я каже: «Більш роби, та менше говори…» (Л.Боровиковський.)

Осел почванитись хотів, що чув в ліску всіх птахів спів. (Л.Боровиковський.)

«Який народ мізерний та низький! – до всіх говорить Хміль з пихою. – От я так виріс, бач, який!» (Б.Грінченко.)

Рід жаб’ячий надумався прохати собі в болото короля. (Б.Грінченко.) 

Казала кума: «Дам пшона», - а в неї в самої нема (Нар.творч.)

На річку море раз гнівилось і ревло, що річка береги водою розбовтала (Л.Боровиковський); 

«Оце розвеличався!» - Барвінок, сміючись, озвався. (Б.Грінченко.) 

«Садок вишневий коло хати» і зацвіте, і дасть плоди, якщо ретельно доглядати в нім кожен пагін молодий. (Б.Дегтярьов.)