Синтаксис

б..резень, бл..щати, ш..рочезний, ч..сло

в..шневий, шел..ст, вер..сень,чов..н

в..рховина, т..хнічний, в..сняний, ст..повий

д..сятий, б..режливий, пробл..матичний, ж..ве

Учорашнє здавалося поганим сном.

На уроці він ловив гав.

Зранку пив сік із яблук.

Люди з подивом дивилися на хлопця.

Ніч осіння на дощ і туман багата.

Усі ми співаємо.

Хтось із них хоче танцювати.

Не треба гав ловити.

Брат із сестрою радіють.

Вона прийшла працювати.

Світає.

Висока трава.

Не можна зловити вогонь.

В нашій хаті - наша правда й сила.

І горить на крилі небокраю вечорова зоря золота.

Я все-таки наважуся тобі щось сказати.

Він підвів голову й нібито посміхнувся.

Потяг прибуває приблизно об 11 годині.

Ви безперечно можете дозволити собі відпочити.

Вона буває там принаймні двічі на рік.

Не лінуйся рано вставати, та змолоду більше знати.

Без верби й калини нема України.

У поезії завжди тернистий шлях

Угамуйтеся, діти, заспокойтесь, засинайте.

Повідомляють про початок сезону дощів.

І приходять світанки щоденних турбот адвокати і несуть під пахвою тисячі різних справ.

Усупереч поширеній думці сучасні молоді люди прагнуть здобути якісну освіту.

Що братику посіяв те й пожни.

На моє щастя цього не сталося.

Мати її родом німкеня зовсім не була схожа на українок Подніпров'я.

Він стогнучи підвівся з крісла.

Повечерявши полягали спати.

Брати пригинаючись входять до хати.

Не піймавши не кажи що злодій.

Я був молодий здоровий і міг працювати не втомлюючись.

Троянці, в човни посідавши і швидко їх поодпихавши, по вітру гарно попливли.

Тоді ще люди не знали заліза, і той період в історії називають кам'яним віком.

Нове століття вже на видноколі, і час новітню створює красу.

І ось тепер поетеса в Єгипті, а перед її очима синіє справжній Ніл.

Тарас Шевченко знав і любив твори Пушкіна, він охоче їх читав напам'ять.

Сталося щось таке, чого не могло статися.  

Тепло було, й вишні цвіли рясно 

Де господар добре робить, там і поле буйно родить.

Земля висохла так, що під ногами дзвеніла.  

Земля висохла так, що під ногами дзвеніла.

Сонечко зайшло, і надворі почало вже темніти

Або не сокіл я, або спалила мені неволя крила

Чому ж стоїш без руху ти , коли ввесь світ співає?

Не злякать вам нікого, холодні сніги, бо розтопить вас сонце блискуче...

Благословен той день і час, коли послалась килимами земля, яку сходив Тарас малими босими ногами

Мали спати по черзі, бо хтось один повинен був підтримувати вогонь

Я їду туди, де мене чекає вільний степ, тихі задумливі озера, пісні на чумацьких дорогах..

Вартовий мовчить, ніби не чує і не бачить бабусі

Необхідно зміцнювати дисципліну в класах, і я її зміцню.

Дощ пройшов – і Київ зеленіє

Пригріло сонечко, обсохла земля, потягла орача в поле

Довго ще говорили обоє, обмірковуючи прочитане, то знову вони замовкали з приводу якоїсь думки, що випадково надходила одному чи другому до голови.

Але малюнком тоскним і недбалим не хоче годувати листопад, і мріють зорі: ми серця запалим;радіє місяць: повернувсь назад

А правду каже приказка стара: тоді є щастя-втіха, коли своя у тебе стріха, а під чужою не шукай добра

Мати вірила: земля усе знає, що говорить чи думає чоловік

Раптом виявилось, що Павка великий винахідник-конструктор.

Тигрицею, яку печуть тавром, ревла земля під кінським копитом.

Як радію за ту я людину, що загублену радість знайшла

Він повернувся додому тоді, коли все скінчилося.

означальне

 мети

допустове

причинове

складнопідрядне порівняльне

складнопідрядне міри і ступеню

складнопідрядне наслідкове

складнопідрядне способу дії

2

3

4

5

 Сперечатись з Гомером – справа марна.

 А діти – мов букети піднебесні.

Ти, бачу, гайдамакам був би рад.

Отари сірих хмар лежать безрушно й сонно.

Поговорили на раді та й розійшлись, забули.

 На Січ почали вчащати посли від турка.

Давнє золото було розміняно на мідяки дрібних, а інколи й приватних починань.

 Турки рідко користались із рушниць.

"Гарно намалював цуценя", - похвалив мене дідусь.

"Гарно намалював цуценя" - похвалив мене дідусь.

"Гарно намалював цуценя", похвалив мене дідусь.

"Гарно намалював цуценя, - похвалив мене дідусь".

Мета життя — зоря на людськім виднокрузі!

Земля-трудівниця аж парує та людям хліб готує.

Керувати — це передбачати.

«Слава!» докотилось і лягло до ніг.

Бачити своє творіння — це така невимовна радість!

Надія не могла лишатись байдужою.

Я готовий відповідати за тебе як твій громадянин.

Хотіла б я піснею стати у сюю хвилину ясну.

Буду мріяти й жити на крилах надій.

Будуть груди пекти ті залишені в полі гранати, те покидця війни на грузьких слідах череди.