СИНТАКСИС

зіграти внічию, уникати фальші, найбільш авторитетний

духовні витоки, кадити фіміам, перечитувати поезію

оригінальний у поглядах, напроти сіней, бачити вві сні

сонячний промінь, незважаючи на холод, рік за роком

зібратися на відпочинок, бігти назустріч, особливо яскраво

Стара черемха заздро поглядала на першу вишню, визрілу несміло.

Народилося літо з дощів і снігів, наполохало сіло в садочку під вишнею.

Зустрілись двоє пізно по зимі, та вже й на скронях паморозь зимова.

Мені чомусь наснилася весна, така ясна, така сліпучо-біла.

Мати жде й поглядом далеким шукає битий, посивілий шлях.

Море було безбарвне, аж чорне.

Гірські печери ще затоплені водою.

Будуть тебе кликать у сади зелені хлопців чорночубих диво-наречені.

Щире кохання не вкрите серпанками.

У ці дні починає світати о шостій.

Твоє життя - то зорі світанкові, то сонце у негоду, дощ у спеку.

Десятки шкіл почали навчальний рік у нових приміщеннях.

Кожен з нас любов свою зберіг від зради, від зневаги й від смерті.

Чорне море омиває Кримський півострів.

Ой три шляхи широкії докупи зійшлися.

Вихованцем Острозької колегії був гетьман Війська Запорізького Петро Конашевич-Сагайдачний.

На хуторі вмирає день і гасне перестигла бронза пшениць.

Дорога має свої закони, і ми їм підвладні.

День спадає, і таємничий вечір рожевою млою тихо спускається з неба.

Сумовито рипить дуб, замислився перед зимовим сном, і тільки берізка на узліссі білявим станом своїм сяє.

Густа тінь у воротах повітки здавалась чорною.

День був ясний, теплий, весняний.

У полі холод ночі став ще відчутнішим.

Життя здавалося тоді вічно щасливим.

В тіло почало входити м'яке тепло і напівсон.

Книги - морська глибина.

Добре діло роби сміло.

Ми хочемо поїхати відпочивати в Крим.

Чисте небо не боїться ні блискавки, ні грому.

Обличчя майстра сяяло посмішкою.

Знадвору нічого не було чути.

У небі хмаринки хвилями пливуть.

Безлюдний, похмурий край.

Найбільше люблю осінню пору.

Працювали щиро, завзято.

Сонця решетом не вхопиш.

Город було засаджено всякою всячиною.

На полях поміж дубами викосили траву.

Для добрих друзів відчиняю дім.

Не зоравши, не посієш.

На ланах співають ще не часто, і сьогодні в полі день важкий.

Між будинком та брукованою вулицею розбито мальовничий палісадник.

Заморосило осінь у сльозу.

Надворі було тихо, як у хаті.

В далекій дорозі найду або долю, або за Дніпром ляжу головою...

Нема диму без вогню.

На сіно грекам кинули верету.

Йшли не довго, не блукали...

Без вітру і билинка не ворухнеться.

Посієш вітер - пожнеш бурю.

односкладне

двоскладне