Специфіка акцентування прислівників, службових слів та вигуків

У складних прислівниках зазвичай наголошується дієслівна частина

Прислівники, утворені від відмінкових форм присвійних, означальних, заперечних і відносних займенників у сполу-

ченні з прийменниками, здебільшого мають наголос, несхожий із займенником. Винятки становлять прислівники: той — потім, всім — зовсім, що — нащо

У прислівниках з оцінними суфіксами або із суфіксами

ступенів порівняння наголос збігається з відповідним прикметниковим

У деяких трискладових прислівниках, утворених від

безпрефіксних прикметників, не відбувається перенесення наголосу на початковий склад, хоч у відповідних прикметниках наголошеним є останній або передостанній склад

У прислівниках, утворених від іменників у непрямих

відмінках з прийменниками, а також утворених за допомогою часток, наголос зберігається переважно на тому ж

складі, що й у відповідних іменникових формах

У складних прийменниках наголошування буває різне: одні з них мають акцентований перший компонент, а інші - другий.

У мовній практиці з неправильним наголосом вживаються такі сполучники:

Протиставні сполучники зате, проте, однак функціонують з наголошеним першим компонентом.

У деяких сполучниках підрядності наголос припадає на першу частину: наче, ніби, щоби

Питальні частки мають переважно наголос на останньому складі: невже, хіба

Непохідні вигуки вживаються із неоднаковим наголосом: одні з них - на першому складі, інші - на останньому.

У прислівниках, утворених від іменників, в орудному відмінку без прийменника, наголошеним є здебільшого той же склад, що й у відповідному відмінку іменника