Синтаксис і пунктуація

Стою на березі ріки дитинства, поринаю в спогади

 Легка сніговиця свистіла, завивала по-вовчи за вікном

Сонце повільною ходою заходило за горизонт

Королівство завмерло в очікуванні чогось нового

  Життя завжди диктує теми прозаїкам і поетам

  Рожевий чебрець заснував усі пагорби

З лісу повіяло легкими пахощами розквітлої черемхи

    Нове життя нового прагне слова.

 Осінь розмалювала яскравими барвами ліс укрився намистом глід

Немає короля не може бути гри в шахи

Дівчата здивувалися вся долина була вкрита маками

 Тимофій Горицвіт приготував чисту святкову сорочку завтра починає орати ниву

Уже осінь втомлена передавала ключі зимі й вітер зривав останні листочки з вишні

 Дрібна мряка огортала кущі шипшини і від легкого морозного подиху вони ставали кришталевими.

 На березі засяяло вогнище й залунала українська пісня

 Над полями місяць розсівав сяйво й дзвеніли стиглі жита.

 Друзі, висівайте доброту, бо вона, як хліб, потрібна людям (Д. Луценко).

 Земля тремтить у млості, і ронить пелюстки, і невідомі гості злітаються в садки (М. Рильський).

Навкруг рясні стоять сади, платани і каштани, та шелест верб у пам’яті не тане (М. Рильський).

 Існує ще й таке правило: вітаючись і прощаючись з людьми, малознайомими або незнайомими, слід уникати скорочених форм вітань і прощань (А. Коваль).

 Усе довколишнє здавалося їй перевитим піснями, веселими чи сумними, як буває пройнятий сяєвом сонця простір.

 Багатьом здавалося що й увесь півострів зараз палає в пожежах, адже куди не глянь — звідусіль шугає вогонь, тріщить, гуде в деревах, жаркий, агресивний.

Кущ здавалося і зимою зеленіє, бо коли танули сніги, то на світ пробивалося його цупке зелене листя, не змучене холодом, не скалічене морозом.

 Уже придивилася до його очей і побачила: те, що здавалося байдужістю, насправді було мудрістю й глибоко захованим стражданням.

З гармат по горобцях не стріляють.

    Кругом гомоніли, вешталися, лагодилися до чогось.

  Можна вибрать друга і по духу брата, та не можна рідну матір вибирати.

 Довго спали вітри у ярах на припоні.

 Мовили пращури: «Мудрість не в словах, а в діяннях».

«А, всі ви скептики» — відмахнулась Вірунька Івановою примовкою.

 «А як ти думаєш, — зазираючи в очі, нахилився над ним Ничиталкж. — Хто такі генії?»

«Слухай, Семене, — кажу йому, — чого ти через Гімалаї летів сюди?».

Відтоді я, побачивши диких качок, завжди думаю: «Може, десь там, посеред них, є і наші…» (За М. Слабошпицьким).

 Велична мелодія, широко наростаючи і міцніючи, розгорталась у гармонійне море (О. Гончар).

 Дівчина все ще стоїть, схлипуючи.

Зупинившись під явором, дівчина востаннє подивилася на село

Рослини відіграють вирішальну роль у розвитку всього живого: дають людині продукти харчування, корм для худоби, сировину для промисловості (За В. Давидовим).

 Цю гімнастичну вправу виконують лежачи на килимі.

Він ще стоїть обдумуючи план дій

Зійшов на прямий шлях лунко пошльопуючи по залитих водою коліях до нової садиби  

А     Ні птиць, ні людей біля ясної зірки в високості (А. Малишко).

Б     У мені, як в Дніпрі, каламуттю життя

Бунтівничі пороги потоплено.В. Чабаненко).

В    Після Переяславської ради Запорізька Січ протягом кількох десятиріч впливала на суспільно-політичне життя всієї України (За О. Апанович).

Г  Назбирали в лісі різних ягід , крім суниць

 Після вечора проведеного в товаристві, відтворював словами і відповідними жестами детальний портрет когось з присутніх (За П. Засенком).

Б Небайдужий до малярства Уралов і сам деколи потроху малював (О. Гончар).

То були прекрасні зустрічі, яких тепер постійно не вистачатиме в житті (За П. Засенком).

 Убитий горем юнак став ходити до джерела з чистим плесом, де милувався зображенням, яке нагадувало образ сестри (З календаря).