Синтаксис і пунктуація

- порівняльний зворот

відокремлена прикладка

- відокремлений додаток

Пісня, здавалось, бриніла в ньому

Ніч обгорнула хати немов діточок мати

Сонце неначе впало десь у бір

Козацтво було озброєне вогнепальною зброєю, мушкетами, пістолями

Іван Богун, Данило Нечай, Максим Кривоніс – ці підручні гетьмана були відомі усім

Січ дала видатних полководців : Наливайка, Сагайдачного, Хмельницького

Доводила одна нікчемність що підлабузництво це чемність

Ти доросла людина часто кажуть мені

Ти до землі всім серцем прихилилась мені шепоче рідна Україна

Я був у власному житті і машиніст і пасажир

Один оце тільки я – ні в тин ні в ворота

Слизняк не виросте ні лебедем ані орлом

В одну мить розсунувся простір і зорі стали ближчими

І жмуриться вікнами наша хатина, і шепче задумливий сад

Сивіє безводний туман або кущиться пахучий чебрець

Минуло чимало років і крила поважчали

Важким холодним сном спала земля а високо над нею притаїлись зорі

Лише зашерхоче десь ящірка пробігаючи в траві

Уся земля, мов килим, під тобою

Для нас тоді був цілий світ, як вимріяна казка

Щасливий, хто сни має милі

Умовк кобзар сумуючи: щось руки не грають

Незважаючи на погану погоду, біля театру панувало пожвавлення

Із вирію летять курличучи журавлі

У ринвах цвірінькали горобці попід ворітьми гралися діти

А слово скаже з пам'яті не викинеш. 

Але нелегко було знайти вихід довкола їжилися обриви скель

Дятли дружніше й завзятіше гострими дзьобами лупцюють по деревах, вишукуючи мурахта личинок, що заснули на зиму. 

Туман тоді стояв такий густий, що крийма вкрив і землю, і Дніпро. 

Який же це тобі розумник сказав, що саме в ці кущі зайде Сіроманець? 

За Хмельниччини, яку прийнято називати ще «козацькою добою» в Україні був надто високий статус серед селян, особливо в XVII ст. 

Потім, коли зайшов із речами та букетом півоній в автобус і глянув у вікно, постать матері вже видалась віддаленою. 

Зрештою вона знайшла в скрині те, що шукала і, хутенько поскладавши зажужмане своє багатство, зачинила віко. 

Реве Дніпро й лани широкополі медами пахнуть. 

Тікає ніч у нетрі таємничі і торжествує вранішня зоря.

Знову хмуриться осінь і туманиться даль. 

Я правді глянула у вічі - і чорний колір білим став. 

Як добре у житті закоханим і як тривожно в світі їм!

Люди мимоволі розхлюпували воду і вона одразу ж замерзала на їх одежі. 

Усі обличчя повернулися до Олександри (?) усі очі втупилися в неї.

Гаї шумлять (?) я слухаю.

Микола впізнавав і не впізнавав дівчину (?) вона була не вербівська. 

Вітри вщухли (?) розп’ялися хрестами вітряки на вигоні. 

Вся природа радіє сонцю(?) сміються поля, дзвенять у повітрі бджоли, птахи розспівалися в діброві.

Вечір в срібній млі розтанув (?) ніч спустилася на землю.

Мабуть, у кожного так буває: часто у місті село сниться.

Менше говори: більше вчуєш.

Для неї було ясно: якісь люди хочуть перешкодити концерту, але це їм навряд чи вдасться.

Яблука, холодні від роси, ми зриваєм теплими руками. 

Мальвам розкішним вклонись біля тину, білим берізкам, тонким і струнким. 

Там стояв стіл накритий білим обрусом, з хлібиною і сільничкою.

Похлипавши гармошка починає снувати й прясти розлогу мелодію. 

Білий ніздрюватий деревій пахне густо і владно пробиваючи сумовиті повіви прив’ялих трав і квітів.

Свиня не з їсть не покачавши. 

Лукаш зачарований музикою лісу зупинився на галявині.

І дощами вмиті журавлі в блакиті відлітають у тривожний дальній шлях. 

Птахолови минали березовий гай пронизаний пасмами світла.