СИНТАКСИС ХІІІ. 10,11 КЛАС

 Була б охота знайдеться робота.

Поглянув я на ягнята не мої ягнята.

Білі мухи налетіли все подвір’я стало біле.

Пахнуть сонцем дині спілі хмелем б’ють меди скажені.

Відбились зорі у воді летять до хмар тумани.

Торгуй правдою більше бариша буде.

Угорі почало виднішати місяць зійшов.

Хочеш їсти калачі не сиди на печі.

На Балатоні осінь золота пливе в повітрі сива павутина.

Друзі розповіли подробиці втеча готувалася давно.

Віз ламається чумак розуму набирається.

Вихід із становища один потрібні негайні енергійні заходи.

Саду нашого не впізнати густим роєм білого цвіту обліпило кожну гілочку.

Облітають квіти обриває вітер пелюстки печальні в синій тишині.

Та диво дивне в лютій тісноті я відчуття безмежжя не втрачаю.

Та сам я шукав не істини модні розшукую в хаосі власну особу.

Весна іде красу несе.

Я знаю мова мамина свята.

Боятися вовків у ліс не ходити.

 Не штука ганьбити штука ліпше зробити.

Здалось на мить пливе у безвість ночі під парус хмар високий корабель.

На зеленій траві біті чайки сидять білі свічі юрять на тарелях латать.

Людство не усвідомить себе як єдине ціле, не буде йому добра.

Ще сонячні промені сидять досвітні огні вже горять.

Марно воркують лагідні горлиці, тривожно голосять одинокі зозулі.

Виснажилися студені джерела, задихнулася від спраги річка й померла.

Отець Лісовський лякав гріхами й грозив карами всім без винятку, він чіпляв гріхи до всього сущого…

Пропливали широкі сірі неорані українські лани, розбиті возами, зруйновані міста і чорні вікна спалених домів.

Замовкла пісня поклав Музикант флейту на лаву й пішов до хати.

Гуде ліс сухо подзвонюють мідним листом дуби співають сосни у високості під ногами тугі мов литі жолуді.

Поволі чвалали курними степовими шляхами сірі воли рипіли вози погейкували погоничі.

Частина саду являє собою крутий рельєф вона найменш упорядкована й справляє враження екзотичного лісу.

Трубив у свій ріг буяла весна.

Отаман мене не скривдить чоловік він шанований.

Пригріло сонечко обсохла земля потягло орача в поле.

Тільки піде дощ одразу все оживає навкруги.

Осінній вечір морозом дихав у небі місяць немов п’ятак.

Дощ упав на жито будем краще жити.

 І причувається десь пісня за горою лине.

Поступово багрянці лісу згасають сідає сонце.

Здалось на мить пливе у безвість ночі під парус хмар високий корабель.

На зеленій траві білі чайки сидять білі свічі горять на тарелях латать.

Людство не усвідомить себе як єдине ціле, не буде йому добра.

Ще сонячні промені сплять досвітні огні вже горять.

Я підбіг до чайки, узяв її за крило: пташка була ще тепла, між білим пір’ячком на грудях чорніла ранка.

Дощик перестав: усе навколо запахло, посвіжішало, заблищало.

Пройшовши по небу, тепла, тиха червнева ніч стала оволодівати й землею: безмежний степ став ущухати, корився, ніжнішав.

До самого виру під’їжджати небезпечно; підмиває лід.

Бувають дивні на землі діла: серед зими черешня зацвіла.

Не візьмешся за роботу: робота сама не зробиться.

Де б не бував ти у світі:в серці наш Київ завжди.

Такий наш Йосип, нема й не просить.

Коли друга частина є наслідком першої.

Коли друга частина зіставляється з першою.

Коли друга частина розкриває зміст першої.

коли друга частина поширена і має власні розділові знаки.

Тире

Двокрапка

Кома

Кома з крапкою

Тире

Кома

Двокрапка

Крапка з комою

Тире

Кома

Двокрапка

Крапка з комою

1, 2

1,3,4

2,3

2,4

1

2

3

4

У якому частини поєднані в одне змістове ціле за допомогою лише інтонації

У якому частини поєднані в одне змістове ціле за допомогою сполучників

У якому частини поєднані в одне змістове ціле за допомогою сполучних сліа

У якому частини поєднані в одне з істове ціле за допомогою сполучників, сполучних слів та інтонації

Цього добре по смерть посилати він скоро не вернеться

Грій гадюку під пахвою вона тебе вкусить

Очі не бачать душа не болить

Мудрій голові одне слово скажи все зрозуміє

Від серця відлягло: хмара покотила за обрій важкі громи, викрешуючи довгі блискавки.

Могутні крила розпростуються для лету; їх не спинить ніяка сила у світі.

Верби сплакували листям, їхні золоті сльози гнало за водою.

Чайка сідає у воду – чекай доброї погоди.

Я підбіг до чайки, узяв її за крило: пташка була ще тепла, між білим пір’ячком на грудях чорніла ранка. 

Пройшовши по небу, тепла, тиха червнева ніч стала оволодівати й землею: безмежний степ став ущухати, корився, ніжнішав

До самого виру під’їжджати небезпечно; підмиває лід.

Дощик перестав: усе навколо запахло, посвіжішало, заблищало.

Діти намостили птахові м’яку постіль з вати у старій картонній коробці з-під взуття; її поставили біля Чубарикового ліжка.

Ось тільки в лісі туман тримається якнайдовше, він тут хапається за кожен виярок, сіріє в горіховій гущавині, коливається над дзеркалом озера.

B Лось опустив голову, принюхуючись до ополонки, далі, з витягнутою шиєю, ступив ще трохи, ось-ось маючи торкнутися губами до осклілого блакитного шумовиння, ніздрі затремтіли в передчутті холодної води.

Г Скрипне хвіртка, висунеться з неї дитяча голівка, стригне очима по вулиці.