СИНТАКСИС VІІ. 10,11 КЛАС

Ви знаєте як липа шелестить у місячні весняні ночі?

Благослови мене у світ без тебе заборони і думать і страждать.

Ми славим в одах вогнище святе та всіх пускать до нього ще нам рано.

Ти вседержителю в небі на морі і суші день мій грядущий і сущий благослови. 

Годі вам, гурт ворогів і прихильних, марні слова промовлять.

Літня ніч, спокусниця зрадлива, крилом одним півсвіту обняла.

Старі дуби, спасибі вам за осінь, за відлітання радості і птиць.

Рука в руці — і музика жива, спинися, мить, зіграй сонату вічну. 

Тебе я земле всю сходив до краю.

О жовтий квіт мелодії розстань над строгими квадратами перонів.

Добре учителю що ти небокраї підняв нам людського стремління.

Я не спатиму люба до світу буду думати й буду писать. 

Бідна волошко, чому ти у житі, а не на клумбі волієш рости?

Так, друже мій, ми любимо одно: старої творчості додержане вино.

Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерням в рідній борозні.

Давай-но, серце, ми печаль облишимо, усі негоди одцвітуть, як дим. 

Ой, братику ріднесенький, снився мені сон дивнесенький.

Дозволь мені великий господине, розважити книжками смуток твій.

Ой, ви зорі ясні, де ви бачили більше кохання?

О панно Інно, панно Інно, любові усміх квітне раз — ще й тлінно. 

Ой не крийся, природо, не крийся, що ти в тузі за літом, у тузі.

Ой, не крийся природо, не крийся, що ти в тузі за літом, у тузі.

Ой не крийся, природо не крийся, що ти в тузі за літом, у тузі.

Ой не крийся, природо, не крийся, що ти в тузі за літом у тузі. 

Панове судді важко розібрати що і до чого як воно було.

А я щасливий що вручила ти мені одвічну тугу за тобою.

Ой ти мамцю ой ти рідна головонька моя бідна!

Дивись же на мене сонце і засмали мою душу. 

Гей, ви, зорі ясні!.. Тихий місяцю мій!.. Де ви бачили більше кохання?..

Лунайте ж, оркестри, грими барабан, бо крок наш і дух наш міцніє!

І все-таки до тебе думка лине, мій занапащений, нещасний краю.

Моя пісне, вогниста, шалена, ах, розбийся на світлі акорди. 

 не виступає членом речення

виступає підметом

виступає додатком

відокремленими

однорідними

вставними

 То як вам земляки живеться?

Крізь ці кущі здається ніхто не пробереться. 

 Будьте з рідними ніжні й ласкаві. 

іменником у формі родового відмінка

іменником у формі орудного відмінка

іменником у формі кличного відмінка

іменником у формі місцевого відмінка

Заспівай мені ,матусю , заспівай !

Мій бідний друже , я принесла тобі всі квіти .

Зійди - зійди , барвіночку , буду поливати .

Сестро , ходімо зі мною .

Вставні слова виражають ставлення мовця до висловленого, його оцінку, характеризують спосіб оформлення думки тощо.

Вставні слова називають особу, до якої звертається мовець.

Вставні слова передають нову інформацію, повідомлення.

Вставні слова виражаються однією частиною мови, належать до різних членів речення.

виступає присудком

не буває членом речення

виступає обставиною

виступає додатком

Дорогі, діти, ставтеся дбайливо до природи!

Дорогі діти, ставтеся дбайливо до природи!

Дорогі діти ставтеся дбайливо до природи!

Дорогі діти  ставтеся дбайливо, до природи!

МАБУТЬ, ОТЖЕ, НА МОЮ ДУМКУ, ДО РЕЧІ

НА ЩАСТЯ, НА ЖАЛЬ, ЩОПРАВДА, СПОДІВАЮСЯ

НАВІТЬ, МАЙЖЕ, ПРИБЛИЗНО, ПРИНАЙМНІ

ПО-МОЄМУ, МАЙТЕ НА УВАЗІ, МОЖЕ, ДЯКУЮ

Ще малим Гаррі постійно мріяв про те, щоб якийсь невідомий родич забрав його звідси, але цього на жаль не сталося.

Проте інколи йому здавалося, ніби якісь незнайомці на вулицях знають його.

Іншого разу в автобусі йому радісно помахала рукою якась навіжена старушенція в зеленому вбранні.

За втечу бразильського боа-констриктора Гаррі спіткало покарання.

Коли б її повезти на Вкраїну, то може б, ще й одужала.

Ми скрізь її шукали, палац горів... Замкнув її той кат... І вже з пожежі ледве врятували, та, мабуть, пізно.

Понад хвилі, понад море понесу з собою горе, може, втоплю, може, згублю, а може, долю приголублю, - хто знає?

Що ж, може, там ясніше світить місяць?

Десь кажуть є гора де не співають птиці.

В дорогу мама дала мені оберіг на щастя.

Люди кажуть що літо буде темлим.

Наш тренер ....... Дніпро перепливти.

Кожен ....... мріяти про велике щастя.

Україна ....... знову перемогти.

....... весна вже настала?

Діти, ви виходите на цій зупинці?

Бабуся, спечи смачненьких пиріжечків.

Рідна школа, я скучив за тобою!

Синя волошка, чому ти у житі, а не на клумбі ростеш?

Серед українців здавна цінуються доброта і гостинність.

Напевно сусіди здавна нападали на Україну через плодючість українських земель.

Тому й не змогли українці зберегти свою мову.

Весна здається мені найкращою порою року.

На думку вчених, Нестор-літописець, був дуже обдарованою людиною.

На думку вчених, Нестор-літописець був дуже обдарованою людиною.

На думку вчених Нестор-літописець був дуже обдарованою людиною.

На думку, вчених Нестор-літописець був дуже обдарованою людиною.