Синтаксис. Односкладне речення.

До гори вийдеш, а з гори зійдеш.

Посадили над козаком явір та калину.

Любимо Вкраїну, та не сліпо, щирим серцем, чистою душею

Гарно у таку пору року в полі.

Марную день на пошуки незримої німої суті.

В травні стихло навкруги.

Дорога. Ранок. Тиша.

Покромсали життя моє на частки...

На ланах співають ще не часто, і сьогодні в полі день важкий.

Доберемся за три годиночки до родиночки.

Разом ходімо в майбутнє!

Вчись не до старості, а до смерті.

Сонця решетом не вхопиш.

Город було засаджено всякою всячиною.

На полях поміж дубами викосили траву.

не зоравши, не посієш.

По правді роби, по правді й буде.

Щоб спрагу вгасити, треба води попити.

Море перепливти - не поле перейти.

Зранку було тихо.

Кругом гомоніли, вешталися люди.

Весною в селі встають рано.

Не злічити мені цих зірок.

Що посієш, те й пожнеш.

Не додавай знесиленим журби.

У лузі пахне вогкою травою.

Скажи мені, соловейку, правду...

Уже весняний вітер виє.

Нема диму без вогню.

Йшли не довго, не блукали...

Без вітру і билинка не ворухнеться.

Посієш вітер - пожнеш бурю.

Перемнеться - так і минеться.

День дармувала, два дні спочивала.

Ніч-мати не дасть спочивати.

В зимову днину не забудь про худобину.

Відпочити б з дороги.

Стою над урвищем у ночі на краю.

Ясний та погожий ранок.

Після цієї розмови діждали неділі.

Курява, собачий гвалт, ревіння верблюдів.

Немає мудріших, ніж народ, учителів.

Ночвами моря не перепливеш.

Вечір стих раптово...

Тим часом розвиднялося, світало.

Зима і холодний ліс...

Давнішу траву згорнули в копички.

Грудям бракувало повітря.