СИНТАКСИС. ПРОСТЕ РЕЧЕННЯ (УСКЛАДНЕНЕ ОДНОРIДНИМИ ЧЛЕНАМИ РЕЧЕННЯ, ЗВЕРТАННЯМИ, ВСТАВНИМИ СЛОВАМИ, ВІДОКРЕМЛЕНИМИ ЧЛЕНАМИ РЕЧЕННЯ)

 Вдовина хата була висока, світла і дзвінка (М. Стельмах); 

З берега на берег можна добутися баржами або човнами (О. Гончар); 

 На левадах білими озерами розлігся туман (Г. Тютюнник); 

А ниви пахли хлібами, динями, кавунами... (Г. Тютюнник). 

 Гарна нивка, та чужа (М. Коцюбинський); 

Потім і люди, й пісні засинали (Г. Тютюнник); 

 Чумак іде, подивиться, та й голову схилить (Т. Шевченко); 

 Мене весь час то палило, то морозило (Ю. Збанацький). 

Прийми мою любов, народе рідний... (О. Довженко);

 Я п’ю тебе, сонце, твій теплий, зцілющий напій (М. Коцюбинський); 

Гетьмани, гетьмани, якби-то ви встали (Т. Шевченко);

 Діду, серце, голубчику, заграй яку-небудь (Т. Шевченко). 

 Слово “по-моєму” написано правильно;

  Він зробив це по-моєму; 

  По моєму подвір’ї ходять горді павичі;

 По-моєму, сьогодні буде теплий день.

 А я не знаю нічого ніжнішого, окрім берези (Л. Українка); 

Добріє світ, народжений в любові (Т. Коломієць);

 Змиті дощем хліба яскраво зеленіли;

Вечірнє сонце, дякую за день (Л. Костенко).

Він працював не покладаючи рук.

 А зорі падають і гаснуть не долетівши до землі (Б. Мозолевський); 

 Поволі з вечірніх туманів земля засинаючи п’є (Т. Осьмачка); 

Гнат зрадів побачивши Настю та сина (М. Коцюбинський). 

Вальдшнеп, або лісовий кулик, – благородна птиця (О. Вишня); 

Вам, далеко, на Вкраїні, сяє сонечко ясне (П. Грабовський);

 Це було літом, у жнива (М. Коцюбинський); 

 Жваво, з юнацькою енергією, заходився Семен ставити хатину (М. Коцюбинський); 

 А ніч була дивна темна тепла та тиха (П. Загребельний); 

У драмі людській небагато дій дитинство, юність, молодість, старість  (Л. Костенко); 

 Тепле літо ясні зорі все тихесенько сплива (П. Грабовський);

 Лози, висип, кручі, ліс блищать і сяють на сонці (О. Довженко);

Ліс обгортав їх, холодний, сумний та мовчазний (М. Коцюбинський); 

 Ой, дівчино, шумить гай (Народна творчість);

 Де зараз ви кати, мого народу? (В. Симоненко); 

Він кажуть, у руці згинав підкови... (Л. Забашта); 

 Отут, в цій низькій хатині, моя любов жила колись (А. Малишко); 

Полювання, як ви потім побачите, потребує чимало часу (О. Вишня); 

 Він, видно, спав (П. Мирний);

 Спи моя, дитино золота... (М. Вінграновський). 

 Поетові небайдуже все у рідній країні.

Його окрилена душа найперше відгукується на красу пташиного лету. 

Василь Голобородько написав навіть книжку – “Українські птахи в українському краєвиді”. 

 До кожного вірша про того чи того птаха він добирає прислів’я, приказки, загадки (О. Міщенко). 

Поетові небайдуже все у рідній країні. 

Його окрилена душа найперше відгукується на красу пташиного лету. 

Василь Голобородько написав навіть книжку – “Українські птахи в українському краєвиді”. 

До кожного вірша про того чи того птаха він добирає прислів’я, приказки, загадки (О. Міщенко).