Синтаксис. Пунктуація

За лісом сонце сходило й розсіювалося біле плетиво хмар.

То зоря згасає, то меркне місяць у чорній млі.

Дерево переплелося вітами, кущі шипшини порозросталися.

Хочеш їсти калачі- не сиди на печі.

У небі то розгоряються, то погасають сліпучі ракети.

займенник

прислівник

сполучник

частка

вигук

Вітер у гаї нагинає лозу і тополю

Цілу ніч на дворі виє хуга, плаче деренчить у віконнім склі

Ой не хочу хатки, ані сіножатки, ні ставка, ні млинка, ні вишневого садка

Окрім груш, слив, яблунь, тут росли дуби, клени, тополі.

А фіолетово, а синьо при хаті півники цвітуть

На щастя злива вже вчухла а крізь хмари пробивалося сонце.

На щастя потяг було затримано через технічні проблеми

Усі іспити сестра на щастя склала на високі бали.

Відчиняли люди широко ворота поливали на щастя дорогу.

Поки працювали в полі дощу на щастя не було.

навіть

мабуть

отже

може

уявіть

Іван Франко, як відомо, знав чотирнадцять європейських мов.

Довженко-оповідач, здається мені, перевершував Довженка-художника.

Хлопець я молодий, і на думку дівчат, навіть, симпатичний.

того, можливо, не знайду я слова, щоб наш прекрасний оспівати світ.

Звикне, кажуть, собака за возом бігти, то й за саньми побіжить.

Тільки коники сюрчать та перепел іноді підпадьомкує.

І на перед не треба ворожити і за минулим плакати не варт.

Над Дніпром клубочиться задуха і пахне степом сизий деревій.

Пливе над світом осінь як медуза і мокре листя падає на брук.

Нове століття вже на видноколі і час новітню створює красу.

Була б охота знайдеться робота

Поглянув я на ягнята не мої ягнята

Білі мухи налетіли все подвір'я стало біле.

Поглянь в обличчя тоді питай про здоров'я

Пахнуть сонцем дині спілі хмелем б'ють меди скажені.

Усе йде як по маслу.

Двір був огороджений ніби фортеця.

А дівчина мов калина в лузі.

Хлопці говорили майже як дорослі.

Почав падати град як горох.

дякувати Марію Сергіївну

автобус на замовлення

прийшов о сьомій годині

діяли відповідно до наказу

Україна - країна смутку і краси

Людське серце не камінь

Темна нічка наступила

Дощ линув наче з відра

Альпіністи підкорили гору Еверест

Час для гри настав

Оксамитове поле переливами синіми грає

Іноді вітер ворушиться в лісі

швидко рушили

натомлені в дорозі

приїхав на кілька хвилин

чекали з дня на день

тривало сто літ

пролітають стрілою

голосно покликав

Видатний укрїнський художник Олександр Мурашко народився в сім'ї майстра іконописних робіт

На багато адрес відправляють саджанці уніклаьних рослин з дендропарку Софіївка

Дівочі сльози лилися, лилися, поки не затопили всю галявину, утворивши озеро Синевир

У січні 1861 року на полицях книжкових магазинів з'явився новий часопис Основа

Картину Таємна вечеря художник Леонардо да Вінчі уявляв собі як зіткнення добра і зла

Перукарня Ольсава розташована у центрі міста

Усе йде як по маслу.

Двір був огороджений ніби фортеця.

А дівчина мов калина в лузі.

Хлопці говорили майже як дорослі.

Почав падати град як горох.

Речення розповідне, неокличне, просте, односкладне, поширене, неускладнене.

Речення спонукальне, неокличне, просте, односкладне, поширене, ускладнене.

Речення розповідне, неокличне, прост.е, двоскладне, неускладнене

Речення спонукальне, неокличне, просте, двоскладне, ускладнене.

Відмикаю світанок скрипічним ключем.

Безнастанний гул, тріскотнява і хмари диму стояли над висотою.

Лікарка мені призначила водні процедури.

Морозом вікна позамуровано.

Частина кінокартин Олександра Довженка безповоротно загинула в часи воєнного лихоліття.

Мінився місяць, ховаючись у сніговій імлі.

Учителька звернула увагу, що не всі учні розкрили зошити.

Заливаючи людей по коліна, гуляли хвилі по кормі.

Нічим я не надихався іще: ні веснами, ні тихим падолистом.

Не можна ні пройти, ні проїхати мимо баштана, щоб не замилуватися його красою.

В саду оркестр бджолиний награє, обсівши густо соковиту гілку.

Високе синє небо в лісі здавалося ще недоступнішим, цей неповторний краєвид не забути.

Літо дбає, зима поїдає;

У долинах співали струмки, і кожен з них мав свій голос;

Є люди, що їх у сьому хочеться наслідувати.

На світі складно все і просто: заходить сонце, щоб зійти.

 Біда не в тім, що свище вітер лютий, що січень на вікні малює мертві квіти.

Здається, часу і не гаю, а не встигаю, не встигаю.

 Десь, кажуть, є гора, де не співають птиці.

 Ми не лукавили з тобою ми просто йшли у нас нема зерна неправди за собою.

Тихо в полі гай темніє наступає літній вечір.

І пригадалося йому дитинство над водами хиляться лози лелека пливе в висоті.

Заливається флейта трубить з переливами трубач рявкає бас гуде бариток.

Темні хмари укрили небосхил, затулили ясний місяць, усе навколо заснуло, тому що ніч прийшла панувати на землю.

Нехай кохання не покидає моє серце, а юність хай буде такою щоб кожен позаздрити міг.

Я підійшла до села, перша побілена хатка, яка кинулася у вічі була Тетянина.

Журавлі ключем витягнулись в небі, і прощально закурликали.

Якщо погода не зміниться ми відкладемо турпохід на кілька днів.

 Зранку піднімався легкий туман а перед обідом уже почав накрапати дощ.

Сонце вже заховалось, і по житньому полю потяглися вечірні тіні.