Синтаксис, пунктуація, стилістика

першому

другому

третьому

четвертому

п'ятому

Лис Микита хвалився:" Я прийду в місто і вкраду курку".

" А хто живе в цьому будинку?"- поцікавився Тимко.

"Я встигаю, бо Демко допомагає",- сказала мати усміхаючись і гордо добавила- Весь у батька."

"Насуплю брови,- говорить зима,- і вітер з морозом повіє".

Можуть бути звертаннями

НЕ можуть бути звертаннями

 Мавка йде до калини, швидко ламає на ній червоні китиці, звиває собі віночок.

 3 берега на берег можна добутися баржами або човнами.

Життя, немов ріка, пливе в майбутнє, у завтрашнє, у безкрає

Усе було прекрасне в цій дівчині i лінії бездоганної чистоти личка, i пропорції тіла, й гармонія кольорів (І. Вільде);

Калино, ти живи! Уві сні i наяву приходжу я до тебе, прилітаю з-за Єнісею, Bicли, з-за Дунаю, i рідною матусею зову, i падаю в пахучу мураву, i до колін солоних припадаю, i в щacтi непоганьбленім ридаю, бо корінь мій дитинний — тільки ти (І. Драч);

Скрізь плач, і стогін, i ридання, несмілі поклики, слабі, на долю марні нарікання i чола, схилені в журбі (Леся Українка).

Це місто прекрасне як усмішка долі.

Руки зробилися як лід.

Дівчина мов пісня.

Максим почервонів як рак.

Двічі по два чотири.

Мої слова не зброя а ридання. 

Душа моя пустка холодна й німа.

Ці квіти спогади про світлі дні.

Тут усе: і повітря, і тиша, і дерева - сповнене якоїсь загадкової сили.

У наших ріках водяться різні породи риб: а саме щука, лин, лящ, сом.

Море й озеро, синій берег і широкий степ - усе залите гарячим маревом.

Учитель - це три світи: теперішній, минулий і майбутній.

1В,2А,3Д,4Г

1Б,2А,3Д,4Г

1Б,2А,3Г,4Д 

1Б,2Д,3В,4Г

Як море, в долині хвилюється хліб, налитий снагою землі, здається, по ньому проплисти могли б великі морські кораблі.

 І вже коли ти похитнувсь у слові, вважай, що похитнувся у собі.

Ну, було, спливло й нема.

Ти явилась мені - і здалося, що світ помолодшав навколо на тисячу літ.

1А 2Б 3В 4Г

1Д 2Б 3А 4В

1Б 2Г 3Д 4В

1Б 2Г 3В 4Д

Підійшовши до старовинного замку, почався дощ.

Туристи перебіжками дісталися до сувенірної крамниці.

Тут вони і подарунків собі накупили, і дощ перечекали.

Потім мандрівники перетнули площу й потрапили до твердині.

Дорога ліворуч була закрита. 

Потрібно оновити комп’ютерні програми.

Вітер був сильний, поривчастий. 

У сільській хаті пахне любистком.

1Г, 2Б, 3В, 4А

1Б, 2Г, 3А, 4В

1В, 2Д, 3А, 4Г

1Г, 2Б,3В, 4Д

Десь гонить вітер хмари пелехаті.   

Нові громи схрестились на мечах.

А степ уже сивий на поминках плаче.   

А небо синє і ясне.

Сонечко грало рожевим промінням по рівній як скло пелені Дніпра.    

Весело глянули хмарки в блакитне море як у люстро.

Хмари піднялися вище мов пасма диму.

 Вони були схожі як дві краплі води.

 НЛО приземлився на лісовій галявині.

Токіо вабив студентів своїми університетами.

 Малий поні понуро опустив голову.

 П'ята авеню стрімко наповнилася людьми.

оскільки вчора була сильна хуртовина.

ніби лежала товста пухова перина.

тому що не була розчищена від заметів.

так що не можна було доїхати до міста.

А. У м’який теплий сум обгорнені всі настрої та враження поета

Б. Тільки синиці посвистують та інколи прошелестить угорі невидима гайвороняча зграя.

В. День був літній спекотний.

А. Незабаром форкання коней, Степанова лайка, тягуче рипіння журавля і плескіт води в кориті розтанули.

Б. Данило сідає на поріжку, розв’язує ганчір’я і по черзі розпинає в руках подрані сорочки, штани, піджаки, кофти.

В. Восени можна ходити до лісу просто по запахи, на дегустування їхнього розмаїття, для пригощання їхньою животворною цілющістю.

Довгі вечірні тіні перекреслюють порослу споришем вулицю.

Налякане голосами людей продиралося через хащі стадо зубрів.

Дивиться хлопець на зіткані зі срібла вишняки й мало не зітхає.

Люблю ходити по вкритій кришталевою росою ранковій траві.

Коло великоднього столу заствленого усяким свяченим стояла Олеся.

Завжди зі смаком одягнена вона справляла враження вихованої панночки.

Над Максимом нахилилося почервоніле від гніву й туги лице Тугара Вовка.

Потомлені далекою дорогою і літньою спекою коні ступали ліниво.

Не писав я до тебе в останні дні через те, що був у дорозі.

О, як потрібно вміти дорожити безцінним спадком, що дали віки.

Ти ніяк не можеш зрозуміти, що без науки неможливий розвиток суспільства.

Цвіте липа так буйно й розкішно, що все місто плаває в духмяних пахощах.

Сонця не стало видно, сховавшись за хмарою.

Мандруючи горами, учнями було зібрано колекцію рослин. 

Сонце вже пригрівало, висушуючи рештки роси.

Прощався з літом я, блукаючи лугами.

Додивившись цікавий фільм, настав вечір. 

Відвідавши природознавчий музей, школярі жваво ділилися враженнями від побаченого.

Відчинивши двері, діти почали колядувати. 

Під'їжджаючи до лісу, несподівано вискочив вовк.

Дивлячись на онуків, у бабусі котилися сльози.

А Довгі вечірні тіні перекреслюють порослу споришем вулицю.

Б Налякане голосами людей продиралося через хащі стадо зубрів.

В Дивиться хлопець на зіткані зі срібла вишняки й мало не зітхає

Г Люблю ходити по вкритій кришталевою росою ранковій траві. 

Я підбіг до чайки, узяв її за крило: пташка була ще тепла, між білим пір’ячком на грудях чорніла ранка.

Дощик перестав: усе навколо запахло, посвіжішало, заблищало.

Пройшовши по небу, тепла, тиха червнева ніч стала оволодівати й землею: безмежний степ став ущухати, корився, ніжнішав.

До самого виру під’їжджати небезпечно; підмиває лід.

Тут під кронами білих розпашілих каштанів причаїлися наші літа.

У полі між козацькими могилами мій Дон Кіхот шукає вітряка.

Улітку на берегах Чорного моря чайки розкошують.

Яка зараз в атомний вік може бути любов?

Забуваючи зайве глибше пізнаєш необхідне.

Із садка виходимо повільно й тихо крадучись.

Горітимуть свічки весняних журавлів перетинаючи наскісно небо.

Виховуючи свою дитину ти виховуєш себе.

Хмари завирували, закипіли рушили вперед опускаючись усе

нижче.

Дарина вийшла з хати, але, поминувши будинок, попрямувала

в сад.

Наблизившись до церковної садиби молодший парубок відбіг

від гурту.

 Отак живе собі село, притулившись,попід горою край затоки

Вишнева гілочко, чому так рано ти почервоніла?

Не плач, берізонько, ще прийде день чудовий.

Квіточки осінні, ви такі привабливі та чарівні.

Збери, дощик, усі свої малесенькі краплинки. 

У ліс здається сьогодні завітала осінь.

Чомусь явір здається сумним?

Осінній день здається дуже прозорим

Мені здається що осінь до мене приходить  уві сні.

Жовтий кленовий листок здригався на губах коли дівчинка говорила.

На раменах лежить велика пухнаста хустка.

У порожній двокімнатній квартирі пахло вапном і фарбою..

Щаслива зворушена виступом улюбленого гурту я поверталася додому .