СИНТАКСИС ХІІ. 10,11 КЛАС

 Молоді чорняві скрипалі позакидали назад голови так, що на них ледве держались шапки.

Хіба на Поділлі може народитися людина, яку б обминула пісенна стихія, щира вдача?

Справжній письменник повинен прагнути до того, щоб читачі глянули на себе, на свій народ його очима.

 Хоч земля ще й не протряхла після дощу, проте косарі, поспішаючи впоратись з урожаєм, уже таборились.

І де в світі тая сила, щоб в бігу його спилила.

Море так бадьоро хлюпає, що аж слухати любо.

Так літував Іван у полонині, аж доки вона не спустіла.

Благословен, чий труд прекрасний життя здіймає із руїн.

Література, яка мала Тичину й Довженка, не має права здрібніти.

Дуже любив професор, коли перед Зеленими святами дівчата приходили у плавні зілля збирати та квіти для вінків.

Лисицю найвигідніше полювати взимку, коли земля натягне на себе білу-білу та пухку-пухку ковдру.

Ці місця стали дорогими для них уже тому, що тут ходили їхні хлопці, тут заліковували свої рани, звідси писали дівчатам листи.

 Як парость виноградної лози, плекайте мову.

Моєму серцю снишся ти, як морю сняться урагани.

Розливається кров і по жилах тече, ніби пахне вона лободою.

 Зроби так, щоб серце моє солов’їне забуло очей тих блакить.

Я знову згадав ті хвилини, що душу п’янили мою.

Міста ми бачили, де котиться з узбіч хвилястий виноград,

І чим глибше за пагорби поринало сонце, тим нижчою співала заграва.

Поки геній стоїть, витираючи сльози, метушлива бездарність отари свої пасе.

І коли я по рідній стежинці в отчий дім повертаю здаля, зустрічають мене чорнобривці і сміється батьківська земля.

Якщо справді все описане для майбутнього фільму не підійде, тоді давайте краще першу частину кінокартини почнемо з пісні.

Уже зоря золоторога, де полинами зацвіло, кладе на огненні пороги своє сивіюче крило.

День був душний, незважаючи на те що краплі учорашнього рясного дощу іскрились на траві.

що на березі навпроти старого лісу.

так що тяжко було крізь нього пробиратися.

що навесні ще був зовсім рідесенький.

що аж не видно було великої річки.

адже тренуєшся дні і ночі.

якщо до мети йтимеш упевнено.

коли докладатимеш усіх зусиль.

хай як не стараються твої суперники.

Я Нептуну півкопи грошей в руку суну, аби на морі шторм утих.

Якби лелека голосом озвався, то грек, мабуть, не дуже б здивувався,

Я нічого не вартий, якщо не в спромозі комусь допомогти.

Якби я турбувався лиш про себе, вже б онімів давно від самоти.

хоч і часу зовсім мало.

адже ще часу доволі багато.

так що голодним не лишишся.

коли удосвіта виїдеш.

Хоч була ще зима, але в газетах все частіше писали про підготовку до посівної.

Коли я смуток свій на струни клала, з’явилась ціла зграя красних мрій.

Вигострю, виточу зброю іскристу, скільки достане снаги мені й хисту.

На морі ставало темно, тому що з берега насувала важка чорна хмара.

Дівчина, обсипана квітами, іде, немов пливе лебедонька в воді.

 і вже чув композитор, як народжується пісня.

Коли в людини є народ, тоді вона уже людина.

 Вода стояла на луках, скільки бачило око.

Біля ставка, де ми прощалися, нам випало зустрітися після довгої розлуки.

А там, де березина витісняла сосну, все залите було бенгальським вогнем.

Біля осокорів, де він зустрівсвою долю, загримів гарматний грім.

А на тому місці, де стояла тінь, іскрило сонце широкою плямою.

причини

часу

умови

наслідку

Місяць повис над ставом, нитку сріблясту в’яже, щоб таємниці неба і землю людей з’єднати.

Під тихе рипіння морозу я казку стару пригадаю, як тихо шепочуться лози весною в подільському краю.

У досвітньому небі сизіли далекі пера непорушних хмар, наче над цією землею летіло з усіх усюдів безліч перелітних птахів.

Туди, де образи кохані, душа окрилена летить.

означальне

обставинне

з'ясувальне

просте, ускладнене відокремленим означенням

складне, складнопідрядне

складне, складносурядне

складне, безсполучникове

2

3

4

5

Уявіть ситуацію, що ви стали учасником бесіди з кореспондентом молодіжної радіопередачі, але співрозмовник ставить незрозумілі запитання.

Спориш зворушливо зеленів дрібнесенькими листочками,червонясті язички кінського щавлю ловили тепле проміння, а на оболоні, залитій водою, походжали лелеки.

Я пригадую, з яким особливим нетерпінням чекав, коли прилетять лелеки до нашого села.

з однорідною підрядністю

з неоднорідною підрядністю

з послідовною підрядністю

з непослідовною підрядністю

Хочу вам нагадати, що аналогічний механізм зростання кількості особин ще в 1202 році запропонував Леонардо Фібоначчі, коли розв'язував задачу про розведення кролів.

Щасливий я, що народився на твоєму березі, що пив у незабутні роки твою м'яку, веселу, сиву воду, ходив босий по твоїх казкових висипах, слухав рибальських розмов на твоїх човнах і казання старих про давнину, що лічив у тобі зорі на перекинутому небі...

Цій меті добре слугують розгорнені речення, що складаються з великої кількості простих речень, об'єднаних спільним настроєм або спільною думкою.

складнопідрядне речення з підрядною частиною способу дії

складнопідрядне речення з підрядною частиною умови

складнопідрядне речення з підрядною частиною причини

складнопідрядне речення з підрядною частиною часу

Нехай же всі про те почують, що розповів Дніпро мені.

Липи й верби в пухнастих шалях, а за порогом кружляє сніг.

Подив, здивування - це перший вогник, який запалив смолоскип думки.

з означальними підрядними частинами

із з'ясувальними підрядними частинами

з додатковими підрядними частинами

з обставинними підрядними частинами