Складне речення

незважаючи на люті морози.

якщо купимо квитки на потяг.

бо вже скучили за рідним містом.

щоб краще дізнатися історію столиці

Радують око різнобарвні квіти, що ростуть на клумбі.

Знову бачу синицю, що перелітає з гілки на гілку

Ми зустріли Степанову бабусю, яка купувала фрукти.

Ледь-ледь тремтять губи, що посиніли від холоду

Отут серед цвіту, здається: що якби людина навчилася мудрості в дерев, то не була б ворогом самій собі й природі.

Сонце вже котилося на захід, над полями здіймалася легка пара, у небі, як листя осики, тріпотіли крильцями жайворонки, зеленим соком пашіли трави, — у які причепурилися горбки

Уявімо що світ, який нас оточує — це поле, а слова, які називають предмети навколишнього світу — рослини на цьому полі.

Високо поросло розкішне дерево вгору, укриваючи холодком зелену землю, на котрій, чіпляючись колосками за гілки, буяє розкішна рослина.

третє

шосте

восьме

четверте

Завжди будуть питання, на які людство, вочевидь, відповіді не знайде ніколи.

Першим розповів європейцям про Єгипет мандрівник та історик Геродот.

За дорученням Київської археографічної комісії Шевченко робив замальовки пам’яток.

Письменник розповідає про внутрішній світ Івана Дідуха й чому він емігрує

Коли ми проходили повз вежу, годинник пробив шосту.

Годинник пробив шосту, а ми тільки проходили повз вежу.

На годиннику була шоста, коли ми проходили повз вежу.

Проходячи повз вежу, годинник пробив шосту годину

Багато струмків народжується тут, високо на горах, де росами опадають тумани, й де хмари часто сіють дощі.

Де знаходить природа такі розмаїті барви, що їх не відтворити точно жодною фарбою, жодним пензлем?

Високо поросло розкішне дерево вгору, укриваючи холодком зелену землю на котрій, чіпляючись колосками за гілки, буяє розкішна рослина.

Здоровенний дуб розлігся розширився своїм кострубатим гіллям, так що аж темно під ним.

незважаючи на погану погоду.

щоб відвідати ботанічний сад.

через задушливі дні в Києві

так що відпочинок був цікавий.

заступивши темрявою небо.

і зависли над молодими садами.

які змусили все живе зачаїтися.

і ринула стоголоса злива

1

2

3

5

і води, цих першооснов життя.

яке яскраво світить високо в небі.

тому що усе живе загине.

а людина - без щастя.

Дощ пройшов і світлі ручаї в синє море виливають воду.

Важким холодним сном спала земля а високо над нею притаїлися зорі

В одну мить розсунувся простір і стали ближчими зорі.

Пройшла гроза і ніч промчала і знову день шумить кругом.

Сині роси зблискували на травах і сонце купалось на левадах.

Десь у хлібах кричав перепел і туман стелився од річки

На хвилину раптом стихли голоси і спинилися тіні.

Хвилина ще і схід розпише в сліпучі барви небосхил.

Весна процвіте і наново криниця простеле барвінком круті береги

(Л. Первомайський).

Рясніє дощ і падає лункіше м’яких краплин розмірене биття (М. Бажан).

Знову яблуні буйно цвітуть і лунає знайомий мотив (М. Луків).

Вишневі зацвіли сади і сніг пахучий падає на воду (М. Рильський).

залишивши на ній неприкриті плями.

а вечір видався дивовижно теплим.

дарма що була середина жовтня.

і перетворив галявину на строкатий візерунок.

і химерно розмальованими лавками.

ніби там попрацював ландшафтний дизайнер.

адже ми змагалися за звання найкращого садівника.

а під’їзди – дзеркалами та квітами у вазонах.

Вона намагалася бути для родини прикладом в усьому, хоча тепер зауважує, що успіх дітей - лише їхня заслуга.

До речі, жінка ніколи не набридала дітям нудними повчаннями щодо навчання й роботи.

Коли мама Ілона Маска переїхала з дітьми до Канади, їй довелося працювати і вдень і вночі.

Мати зрідка допомагала дітям, не маючи вільного часу і тому вони досягли всього самостійно

Степ половецький половіє трава аж срібна від роси.

Дуже дивний пейзаж косяками ідуть таланти.

Дощ пройшов хазяйським кроком сад в росі купається.

Життя росте лишень з любові лише краса людей навчає жить.

Переконатися пора зробивши зло не жди добра (Д. Білоус).

Одним заспокоюю себе у мене ще все попереду (В. Канівець).

У товаристві лад усяк тому радіє (Л. Глібов).

Не повернуть минулого ніколи воно пройшло і вже здається миттю

(М. Рильський).

Вже тиха осінь ходить берегами на вербах трусить листячко руде.

Сашко задихався та зморився більше години вони бігли із Сіроманцем.

Брязне клинок об залізо кайданів піде луна по твердинях тиранів.

Спочатку Тимко образився і хотів піти потім передумав і залишився.

Поплив би я на той бік човна не дають.

На білу гречку впали роси веселі бджоли одгули.

А вранці осінь встане в косі янтарній нитка сивини.

Мені снилось мельник я у старому млині.

який по-новому оцінює давно відомі історичні факти.

потім ставлю йому питання, аналізую почуте.

саме так можна «побачити» його інтелектуальний рівень.

потенційного натхненника моїх креативних рішень.