Складносурядне речення (підготовка до ЗНО)

Верби, схилившись над тихим Дінцем, розчісують коси зелені.

На заході ще жевріло небо, а в степу вже заходила ніч.

Липневий день мандрує пішки, казки нашіптує малечі.

Пішла дорога то маленькими сосновими лісками, то болотами, то полями.

Сині роси зблискували на травах і сонце купалося на левадах.

Десь у хлібах кричав перепел і туман стелився од річки.

На хвилину раптом стихли голоси і спинилися тіні.

Хвилина ще і схід розпише в сліпучі барви небосхил.

На подвір’ї голосно сміються діти і пурхають горобці.

І жмуриться вікнами наша хатина і шепче задумливий сад. 

Жайворонок заспівав для своєї жіночки і їй теж захотілося злетіти в небо.

Мені потрібне слово а не слава.

так що настрій зіпсувався на цілий день.

й обговорювати можливі перешкоди.

проте погода посприяла нам і цього разу.

передчуваючи серйозні ускладнення.

Рясніє дощ і падає лункіше м’яких краплин розмірене биття.

Знову яблуні буйно цвітуть і лунає знайомий мотив.

Грім одгримів і солодкою млостю спокою віє од цвіту вишень і сирої землі.

Вишневі зацвіли сади і сніг пахучий падає на воду.

Тонкі брови, русяві дрібні кучері, рум’яні губи — усе це дихало молодою парубоцькою красою.

 Гляньмо на трепетну землю — і тоді відкриється нам на зелено-голубому обличчі планети край, схожий на серце. 

У дівчині пробуджується мати — творець нового життя. 

Як простір немислимий без руху, так поезія неможлива без думки.

Минуло кілька недовгих хвилин, і вони сиділи поруч над водою, у гущавині дикого терника на камені. 

Був час обідньої перерви — і все живе поховалося в затінки, вщухло, принишкло (О. Гончар).

Співають ідучи дівчата, а матері вечерять ждуть (Т. Шевченко).

Де-не-де біля вирв сивіє безводний полин або кущиться пахучий чебрець (О. Гончар).

На тонкій шиї чорнів шнурок з дукачем, та червоніло дрібне добре намисто (І. Нечуй-Левицький).

Або гори Карпати сповиті в синяві мряки, або непроглядні густі праліси синіють здалека, немов зачарований, замкнений у собі, окремий світ (О. Кобилянська).

Ворожа авіація йшла на місто хвиля за хвилею, та особ­ливо спрямовувався удар по головних об’єктах: Дніпрогес, вокзал, «Запоріжсталь» (Я. Баш).

Верба ще більше постаріла, зараз у її дуплі нуртує вода, а на вершечку веселкою грає сиворакша.

У ті грізні й неповторні дні легенди були буденною дійсністю, і творились вони звичайними юнаками й дівчатами, дітьми й дідами (Ю. Збанацький).

тире

кому

крапку з комою

розділовий знак ставити не потрібно.

І вечір гріє сині руки над жовтим вогнищем кульбаб (Л. Кос­тенко).

А він теж усіх обнімав, цілував і, не втримавшись, на радощах таки заплакав (В. Малик).

Подвір’я аж сяяло чистотою і острівці квітів цвіли по ньому там і там (М. Красуцький).

Човен висувається з-під верболозу чорним клинцем, і на воду сповзає дядькова тінь (Г. Тютюнник).

Над плесом озера я юність пригадав, вечірні небеса і посвист крил качиних. (М. Рильський).

Згори гора дивилась у черлінь, і хилитався човен до човниці (М. Вінграновський).

Нестор ціпенів від страху, притулившись чолом до шибки, та відірвати погляду від вулиці не міг (Р. Іваничук).

Лиш гори не стрічаються, а людям зустрітись можна в будь- якій порі (Л. Міріджанян).

А соловейко-вакарушка не відмовляється ні від сухого листячка, ні від торішньої трави (Є. Гуцало).

Теплий туман слався по полю й наливав балку по самі вінця, так що дерева потопали в ньому.

Миші бігали по помості, а мухи покинули хати і своїм гудінням не ворушили мертвої тиші.

Все натякало на смерть, скрізь зник дух живоття (І. Нечуй- Левицький).

А тепер чого так серед ночі море плаче, й темрява тремтить? (Леся Українка).

Взимку їхній палац із білими колонами здається казковою будовою, лише неприємне враження справляє чавунний змій у басейні (М. Стельмах).

Надворі вже був день, але крізь густу мряку годі було на кілька кроків людей пізнати (Л. Мартович).

Хай вітер знамена колише, й співають в садах солов’ї! (В. Сосюра).

заступивши темрявою небо.    

і зависли над молодими садами.    

які змусили все живе зачаїтися.

і ринула стоголоса злива.      

пішов густий літній дощ.