Складне речення. Складнопідрядне речення.

Мабуть, людині не можна відриватись від рідного берега.

Коли буду я навіть сивою і життя моє піде мрякою, я для тебе буду красивою, а для когось, може, ніякою.

Чорні голі дерева стояли в снігу, настовбурчившись замерзлими гілочками і, наче мертві, не ворушилися од вітру.

Серед людей її покоління, що стали на боротьбу, майже не було слабкодухих.

У книги люди, наче бджоли в соти, знесли сяйливий, чародійний мед.

Коли настала тиша після бою, у комишах знайшли ми журавля.

Благословенна та ясна година, коли дитя читає "Кобзаря".

Тихо в садку, тихо в місті, бо пізня година.

Ніщо мені так не пахне, як наш степ.

А мати думає, що сині то очі дорогого сина барвінком навесні зійшли.

Наближалася весна, так що вже не тільки вдень, а й вночі капало зі стріх.

Сонце пекло так, що й уночі степ пашів.

Я підійшов до картини, щоб подивитися на неї зблизька.

І скрізь, де тропа моя в`ється, лишив я частиночки серця свого.

Коли ідеш ранковим полем, там грають бризки від роси.

Люблю людей землі моєї, бо й я землі моєї син.

Коли моє не в лад, то я з своїм назад.

Як тільки ударить перший промінь сонця в мури, вониспалахнуть золотим пожаром.

Де будуть шанувать, там будемо ночувать.

Щасливий тим, що живу тобою, Вітчизно рідна - земле сподівань.

Умій жити так, щоб у тебе з другом була єдніть духу, ідеалів.

Біда навчить, кому подати руку.

Пишіть листи і надсилайте вчасно, коли їх ждуть далекі адресати.

Туди, де образи кохані, душа окрилена летить.

Жити варто тільки так, щоб ставити безмірні вимоги до життя.

Коли в людини є народ, тоді вона уже людина.

Край неба на сході помітно блідне, так що в нього вже можна розпізнати сіру пелену розірваних вітром хмар.

Важко бути щасливим, якщо реальність твого життя далека од твоїх бажань.

Як бажаєш стать заможним, в праці будь непереможним.

Хоч слів тих ніхто на щиті не носив, та в серці носив до загину.

І душа ніжнішою стає, як твої сподіванки і мрії у життя вливаються моє.

Коні ступали нога за ногою, так що хлопчина без труду рівнявся з ними.

Якби оті проміння золоті у струни чарами якими обернути, я б з них зробила золотую арфу.

Як ти підносиш на руках дитя, світлішають думки і почуття.

Уклін чолом народу, що рідну мову нам зберіг.

Та в порожнечі нам блукати, аж доки ми тягар того хреста донесемо до нашої Голготи.

Мабуть, тому, що сонце стояло високо, тінь від щогли була короткою.

Розкажи, як за горою сонечко сідає.

Я люблю, щоб сонце гріло, щоб гукали скрізь громи.

Де мало слів, там більше правди.

Бувають роки, коли гриби самі у кошик лізуть

Заснув так міцно, що не чув грози.

Дорош зіскочив з підводи і, щоб трохи розім`ятися, пішов пішки.

Люблю я власну мрію, що там у серденьку на дні від малечку лелію.

Щодалі доводилося все частіше заглядати до словника, аби написати твір без помилок.

Часом вода розливалася так пишно, що у воді потопали не тільки ліси й сінокоси.

Якби на ній не було нас, вона б мовчала.

Іноді потрібно робити неправильні речі в правильний час, і правильні речі - у неправильний.