СКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ, ВИДИ СКЛАДНИХ РЕЧЕНЬ

А Пілот повернув голову й кинув погляд на наручний годинник, залишений на тумбочці.

Б На сонце набігла хмара, і з ущелини ривком піднеслася пітьма (М.Кідрук).

В Знижуватися на північ не можна було: ущелина попереду звужувалася і, зрештою, впиралася у схил піка (М. Кідрук).

Г Ліворуч насувався морок провалля, праворуч і трохи попереду вороже поблискував льодяним оком замерзлий схил (М. Кідрук).

А А літо йде полями і гаями (?) і вітер віє, і цвіте блакить (А. Малишко).

Б Я співаю пісню морю (?) і воно мені співа (Олександр Олесь).

В Чарівне море (?) та наймиліша серцю таки земля (О. Іваненко).

Г На хвилину раптом стихли голоси (?) і спинилися тіні (Ю. Смолич).

А Мене хтось піснею широкою стрічає (?) і квіти кидає захоплена юрба (Олександр Олесь).

Б А дощ шумить (?) і вітер волохатий у шиби б’є (Є. Плужник). 

В Всім серцем любіть Україну свою (?) і вічні ми будемо з нею (В. Сосюра).

Д Вдяг ясен-князь кирею золоту (?) а дика рожа буйнії коралі (Леся Українка).

І от у синій глибині небес затріпотіли зорі (?) й виплив місяць (Є.Маланюк).

Тільки за поріг переступіть (?) і цілий світ одкриється для вас (Г. Чубач).

Усе навколишнє здавалося прекрасним сад город соняшники і мак і ниви за городом 

Дерева стиха хилилися від вітру, тріпочучи листям (?) і місяць, відбиваючись у річці, милувався своєю вродою (О. Гончар).

Хіба не знаєте, чому неспокій в серці? (Е. Євтушенко).

Коли ж дізнаєшся, що зцілить тобі душу? (Е. Євтушенко).

Щоб бути щасливим, шукай однодумців (Е. Євтушенко).

Як гірко усвідомлювати, що ти самотній у цьому світі (Е. Євтушенко).

[ ], і [ ], [ ], і [ ].

[ ], і [ ], і [ ], і [ ].

[ ], і [ ], і[ ].

[ ], і [ ].

Зацвіла в долині червона калина, наче засміялась дівчина-дитина (Т.Шевченко).

Як діти, так і дорослі чекали цього дня (О. Гончар).

Як сонце сховається за гаєм, тоді соловей заводить свою пісню (Ю.Смолич).

Час летів, немов на крилах, і, мов сон, життя минало (Леся Українка).

Коли б не повернувся ти, я все чекатиму незмінно (О. Гончар).

Коли лелеки прилітають, вони приносять нам тепло (О. Гончар).

Люблю пору, коли в Києві запалюють свічки каштани (О. Гончар).

Мати розповідала, коли почалася негода (О. Гончар).

Як настав вечір, було спекотно.

Було спекотно, так що й не скажеш, що вже вечір.

Хоч настав вечір, надворі було спекотно.

 Коли настав вечір, надворі все одно було спекотно.

Слово – це великий дар, що підносить на небо, і могутня зброя, що вірно служить (П. Мовчан).

Людям потрібне лише те слово художника, яке чарує, яке бентежить, яке здатне сколихнути і серце, і розум (О. Гончар).

Якщо ви хочете, щоб рідне слово назавжди ввійшло в духовне життя дитини, не забувайте про народну пісню (В. Сухомлинський).

Мова – зброя, якою ми служимо народові, що нас породив, вигодував і виховав (М. Рильський).

Ми зустрічалися час від часу, щоб (?) хоч як це нелегко усвідомлювати, забути про весь світ.

І коли дощі розмивають дороги (?) і коли сніги засипають усе аж до обрію, у степу не припиняється життя (О. Корнєєв).

Мені здавалося, що (?) коли весь час прямувати на північ, можна потрапити до Мар’янівки.

Ти згадуєш про наші зустрічі, коли цвітуть сади (?) і коли містом гуляє листопад? (О. Гончар).

Тихесенько вітер віє (?) степи-лани мріють (Т. Шевченко).

Сім’я вечеря коло хати (?) вечірня зіронька встає (Т. Шевченко).

Умовк кобзар сумуючи (?) щось руки не грають (Т. Шевченко).

Зайде сонце (?) Катерина по садочку ходить (Т. Шевченко).

Вечорова голуба красуня, що найперше зіходить на їхньому обрії і освітлює степ, вона ніби єднає їхні помисли, і вабить невідомістю, і пробуджує в душі солодку жагу мандрів, польотів, відкриттів... (О.Гончар).

Люто наступає гусак, а воно, мале хлоп'я, стиснувши кулачки, іде на того гусака (О. Гончар).

А життя йде, і новою красою розквітає степ, і вже мовби у відповідь всім збанкрутілим завойовникам світу лунає цей молодий сміх (О. Гончар).

Мине час, і вже буде тут русло, блискотітиме аж за обрій світла дніпровська вода, тихо линучи в степ (О. Гончар).

Віталій аж насилу догадався (?) цим мотузком потрібно підв’зувати виноград (О. Гончар).

Небо чисте (?) тільки на виднокрузі ледь помітно проступають перламутрово-білі хмарки.

Ніч прозора, безшумна, тепла (?) здається, оксамитом огортає людину м’яке степове повітря.

З землі посилають льотчику команди (?) він не відповідає, нічого не чує і... співає! (О. Гончар).