Складне речення з різними видами зв"язку

На шосте травня припадає день святого Юрія який символізує прихід весни

Юрій звільняє сили природи для повного розквіту й життя

У деяких селах Закарпаття маюють хати березовим гіллям молодь обливається водою

Дякую Богові, що Він дав мені народитися українцем (О.Гончар).

 Чую, як пахне Вітчизни земля блакиттю, росою, квітками (В.Мирний).

По обрію неба побігли хмарки, над озером зашелестів очерет (С.Васильченко).

 Птицю впізнають по пір'ю, а людину пізнають по мові (Народна творчість).

  А Місяць на небі зіроньки сяють тихо по морю човен пливе.

Б В житах заблудилась дорога нагорбатились верби над нею за ними прокльовуються зорі.

 В Дав Бог весну віє теплом із стріх вода капле сонечко веселенько світить тане сніг задзюрчали по вулицях струмочки садки зазеленіли.

 Г Десь весело гомонять діти у лісі постукує дятел з димарів хатин пофарбованих білою крейдою клубочиться дим.

 Д Ось упала галузка ось розігнулася гілка ось з-під листка грабового вивільнилась мережана лопать папороті.

 А  Перед досвітком вовк насторожився: здалеку почувся скрип коліс по нерівній дорозі.

Б   Не було того дня, щоб хто-небудь не жалівся на Федька: там шибку з рогатки вибив; там синяка підбив своєму «закадишному» другові, там перекинув діжку з дощовою водою.

В І в такі миті особливо гостро відчувалось: так це твоя мати!

Г У хлопця аж мурашки пішли поза спиною: маляр видався йому за чарівника.

Д Навіть і Віталик трохи торопіє: ні живої душі ніде.

А По степу ліворуч од нас пропливли тіні хмар насотані голубим сяєвом од місяця вони зробилися прозоріші й світліші.

Б  І солома, і трісочки крутились і десь зникали так вертіло там воду.

В Був сон мені колись богиню ясну фантазії вбачали мої очі. Вона була при зброї у руках був заступ гострий.

Г А ясновельможний на воронім коні блисне булавою море закипить.

Д Зайде сонце Катерина по садочку ходить.

А Зілля дива наробило - тополею стала.

Б Мовчать гори, грає море, могили сумують.

В В мужика землянка вогка – в пана хата на помості.

Г  Гляне – холодною водою обіллє.

Д  Здушили сльози – не виходь на люди.

А Минула тривожна беззоряна ніч, і там, де попелясті сніги єдналися з небом, почав відділятися світанок.

Б Коли осінь вмирає на сизому повітрі , ми старієм на рік, і немає на долю управи.

В Відскрипіла возами осінь, на санях від'їхала зима,і вербовим човником до бродів прибилась весна.

Г Надвечір хуга втихла, хмари на заході почервоніли,сніг стужавів і гостро заблищав,а повітря стало таким прозорим,що було далеко видно голі дерева понад шляхом.

Ми йдемо через сінокіс і темніє над нами небо.

Слухаю небо, слухаю землю і слухаю дідову мову.

Дзвенить земля, а я слухаю.

У серце моє вривається якась сила, і прив'язує вона мене до землі.

Дякую Богові, що Він дав мені народитися українцем (О.Гончар).

 Чую, як пахне Вітчизни земля блакиттю, росою, квітками (В.Мирний).

По обрію неба побігли хмарки, над озером зашелестів очерет (С.Васильченко).

 Птицю впізнають по пір'ю, а людину пізнають по мові (Народна творчість).

Ліщинові кущі позадирали списи, по списах дощ стікає (Є.Гуцало).

Повільно на світанні бреде він у степах, де листячком останнім легкий мороз пропах (Д.Мегелик).

 Трава горить зеленим огнем, на її довгих листочках грає і сяє чиста роса (Панас Мирний).

Море міниться й переливається в огнях, хвилюється і шелестить трава (В.Сосюра).

вживання звертання

вживання вставного слова

наявність однорідних членів

дві і більше граматичних основ

Як не буде птахів, то і людське серце стане черствим

Де щастя упало, там і приятелів мало.

І неначе ще й досі я чув, як в акаціях вітер шумить

Тільки невсипуще море бурхає десь здалеку та зорі тремтять у нічній прохолоді.

Між двома вікнами, що дивилися великими шибками на вулицю, біліла береза.

Я вірю в силу доброти, що на торжку не продається, що кривди розбива пласти,

красою тулиться до серця

Був це хлопець жвавий, за що й прозивався в школі непосидою, розбитнем.

Повітря тремтить від спеки, і в срібнім мареві танцюють далекі тополі.

Любов’ю не обділений, зігрітий, бо корінь мій у рідному краю.

Цілує сонце рушники, що ненька вміла вишивати.

Проминули сиві далекі віки над степами життя, неначе у вирій лелеки, яким не

знайти вороття.

Коли поспіє виноград – додолу гнуться ніжні віти.

Сотні літ нас розпинали, Та не побороли, Бо не вмерла Україна, І не вмре ніколи (Д.Павличко).

Навіть тоді, коли не мали ніякого діла, материні руки не залишалися в абсолютному спокої, вони легенько ворушились, як ворушаться під водою стебла водяних лілій від ледь чутної течії (Є.Гуцало).

Всяк розумний по-своєму: один спершу, а другий потім (Народна мудрість).

Коли наука досягає якоїсь вершини, з неї відкривається широка перспектива дальшого шляху до нових вершин, і відкриваються нові шляхи, по яких наука піде далі (С.Вавилов).

Кричите, Що Бог создав вас не на те, Щоб ви неправді поклонились!..(Т.Шевченко)

Дмухнув вітер понад ставом – і сліду не стало (Т.Шевченко).

У стародавніх слов’ян були різні обряди, різні релігійні свята, що здійснювались у певний час, повторювались у певні дні, на одному й тому ж місці (Я.Головацький).

Україна моя починається там, Де доля моя усміхається, І, як небо, як даль солов’їна, Не кінчається Україна (П.Осадчук).

дві

три

чотири

п’ять.