Складнопідрядне речення. Види підрядних речень

А що робилось на початку літа — огірки цвітуть, гарбузи цвітуть, картопля цвіте (О.Довженко).

Дзвенить суха весна, гуде зелений дуб на згір'ях, і облизане каміння сміється до сонця (Олесь Гончар).

Ляхи держались міцно за руки з недоляшками, гасили хутко полум’я й знов по-свойому обертали Україну (П.Куліш).

Там, де вітер владно свище нагаями, кружляла голубівна над гаями (М.Стельмах)

А ти здіймаєш руки, мов хочеш злетіти (Олесь Гончар).

Коли вилізає з землі всяка рослиночка, ото мені радість (О.Довженко).

На морі ставало темно, тому що з берега насувала чорна хмара (О.Донченко). 

Єсть такі на світі речі, від яких душа сія (П.Тичина). 

У неділю перед богами горіла маленька синенька лампадка, в яку завжди набиралось повно мух (О.Довженко).

Було зимно і чужо, коли я постукав у твоє лісове вікно (Олесь Гончар).

Кирило лишився сам і байдужно дивився, як ніч обгортала садок - чорна, густа і тепла (М.Коцюбинський).

А там, де сонце торкнулося вершечків дерев, листя спалахнуло золото-зеленим вогнем і стало прозорим, як скло (М.Коцюбинський).

Не вдаючись глибоко в історичний аналіз деяких культурних пережитків, слід сказати, що у нас на Вкраїні прості люди в бога не дуже вірили (О.Довженко).

Якби було менше снігу, ми, мабуть, поскручували б собі в'язи (Олесь Гончар).

Зачарований світ за вікном проступає з нічного туману,  мов  подвір’я зробилося дном Океану (М. Руденко).

Бинти нам правили й за рукавиці, котрі ми розгубили, митарствуючи в проклятих скелях (Олесь Гончар).

Іван сидів і слухав, забувши зовсім, що має доглядати корови М.Коцюбинський).

"Мудрий Камінь" називають містечко бійці, бо Довго не можемо його взяти (Олесь Гончар).

Хто не знає свого минулого,той не вартий свого майбутнього (М.Рильський).

Але картиною над картинами була картина страшного божого суду, що її мати купила за курку на ярмарку на страх лютим своїм ворогам — бабі, дідові і батькові (О.Довженко).

Ти сама проводжала його з кимось до гостинця, бо лишила там і свої дрібні сліди! (Олесь Гончар).

Вона несвідомо тягла його в гори, носила по сусідніх кичерах, лісах і долинах, де б він міг стріти Марічку (М.Коцюбинський).

Потім, коли голуби посідали на стріху, вона знов перейшла на урочисту прозу (О.Довженко).

Моя душа цвіте для тебе, неначе квітка для бджоли (М. Сіренко)

Пожили вони щось недовго, бо рано, казали, співать почали (О.Довженко).

Довідавшись на ярмарку в Борзні, що дома діти загибають з невідомої хвороби, батько ударив по конях (О.Довженко).

І так вони пасли, що не раз розгубили овечки (М.Коцюбинський).

Теплий туман слався по полю і наливав балку по самі вінця, так що дерева потопали в ньому (М.Коцюбинський).

Марічка любила, коли він грав на флояру (М.Коцюбинський).

Ти виходиш на дерев'яний різьблений ґанок у білій легкій сукні з чорною пов'язкою на рукаві і дивишся вниз, за Модри Камень, де колись пролягала наша оборона (Олесь Гончар).

Тільки в дудочках і півниках, що вигравали в дідовому кашлі, десь проривалась одчайдушна туга (О.Довженко).

Часом Десна розливалась так пишно, що у воді потопали не тільки ліси й сінокоси (О.Довженко).

складнопідрядне обставинне порівняльне

складнопідрядне означальне

складнопідрядне обставинне мети

складнопідрядне обставинне умови

складнопідрядне обставинне мети

складнопідрядне означальне

складнопідрядне обставинне часу

складнопідрядне обставинне причини

складнопідрядне обставинне умови

складнопідрядне обставинне часу

складнопідрядне обставинне мети

складнопідрядне обставинне наслідку

складнопідрядне обставинне наслідку

складнопідрядне обставинне умови

складнопідрядне обставинне мети

складнопідрядне обставинне допусту