Складнопідрядні речення (означальні, з'ясувальні)

дві

три

чотири

п'ять

[ ], (яка ), і (яка ).

[ ], [ ], і [ ].

[ ], (яка ) і (яку ).

час втрачено.

а тільки мріяли.

де нас застане ніч

і прагнули успіху.

як сто, і тисячі, і мільйони років тому. 

щоб зазипати поля, і ліси, і дороги.

який засипле поля, і ліси, і дороги.

тому що не час.

 Життя зриває дні мої, неначе вітер зриває листя.

 Сонце пекло так, що й уночі степ пашів.

 Перед очима замигтіли великі зорі, що займалися в небі.

 От і прощай, літо, бо зима одразу впала на голову.

Він розуміє, що ця байдужість страшніша за стогони й сльози.

Та Гейко вже знав, що ніяка сила не поверне його назад, у море.

Струмками, що рвалися з-під снігових підошов, бринів березень.

Артем розумів, що ночували на острівці, верст за десять од Славгорода.

коли почало сходити золоте сонце.

хоч нас умовляли цього не робити.

що давно обріс цікавими легендами

щоб сховатися від пекучого сонця.

Перед очима замигтіли великі зорі, що займалися в небі.

Вітри гуляли по степу, що лежав тепер буйний, вилинялий, як пустеля.

Чайка у дивовижний терплячості все ще біліє на темнім уламку граніту, через який уже раз у раз перехлюпує хвиля.

Далеко від степу люди чули, як стугоніла земля.

А злива так само почала відходити, як і надійшла. (М.Стельмах)

До селища Дарина поверталася поволі, хоч думки її летіли на крилах. (Ю. Яновський)

Раптом вітер зняв хмару пилу, яка закрила все. (М. Коцюбинський)

Благословен той день і час, коли послалась килимами земля, яку сходив Тарас малими босими ногами (М. Рильський)

Минуле треба пам’ятати, щоб упевнено дивитися у майбутнє.

Малі дерева схожі на великі, як діти схожі на батьків.

Настав той час, коли вечірній сутінок швидко западає у нічний.

І вже чув композитор, як народжується пісня.

іменника

прикметника

дієслова

числівника

Куди серце летить, туди й око глядить.

Море так бадьоро хлюпає, що аж любо слухати.

Розкажи, як за горою сонечко сідає…

Невдовзі ми підійшли до ставка, що геть чисто заріс осокою.

іменника

дієслова

прикметника

прислівника

Вона відчуває ті місця, з яких сила земна переходить в людину.

На дуба-велета, що ріс віки, накинулись вітри шалені з бору.

Люблю, коли виводить літо останні грози на парад.

Від того земля не схолоне у надрах, що вкрита буває густими туманами.

Старшого Кайдашевого сина звали Карпом, а меншого — Лавріном.

За те, що він боровся за свободу, його спалили в мідному бику

Під однією горою, що коло зеленої левади, у глибокій западині стояла чимала хата Омелька Кайдаша.

Широкі рукава закачались до ліктів, так що з-під рукавів було видно здорові загорілі жилаві руки.