Складнопідрядні речення

Закрався вечір одшуміла праця.

Дощ упав на трави оживуть отави.

Я знову вгадую приїдеш ти чи ні?

Зрубав дерево посади два.

[  ], а [  ], (що  ), (щоб ), (що  ).

[  ] і [  ], а [  ], (що  ), (щоб ), (що  ).

[  ] і [  ], а [  ], (що  ), (що ).

[  ], а [  ], (що  ), (щоб ).

Підрядний та сурядний.

Підрядний та безсполучниковий.

Безсполучниковий, сурядний, підрядний.

Безсполучниковий та підрядний

Оголошено, (що)б усі прийшли вчасно.

(Що)б ви не думали, а я буду працювати.

(Як)би краще виконати завдання?

(За)те її люблю, мою Україну убогу...

чотири

 п'ять

шість

сім

Десь, кажуть. є гора, де не співають птиці.

День сонячний і прозорий, і хочеться, щоб йому не було краю.

Земля в обіймах супокою, їй дня, що згас, не повернуть.

Став я, подих затаїв, слухав, як землю зітхала.

На світі складно все і просто: заходить сонце, щоб зійти.

Здається, часу і не гаю, а не встигаю, не встигаю.

Десь, кажуть, є гора, де не співають птиці.

Біда не в тім, що свище вітер лютий, що січень на вікні малює мертві квіти.

[ ], [ ], ( ), [ ]: [ ].

[ ], ( ), ( ), [ ].

[ ], ( ), [ ]: [ ].

[ ], ( ), ( ), [ ]: [ ].

сурядним і підрядним зв’язком 

сурядним і безсполучниковим зв’язком

підрядним і безсполучниковим зв’язком 

сурядним, підрядним і безсполучниковим зв’язком.

А Товариші поговорили ще трохи у вагоні й забули, повернулися до своїх турбот, а в мене ще довго щеміло в грудях (С. Васильченко).

Б Квіти, які вона так плекала, прив’яли, деякі схилили пуп’янки й голівки, хоч їм би ще цвісти та цвісти (І. Цюпа).

В Дивний, вражаючий і по-своєму романтичний життєвий шлях Івана Кавалерідзе; його доля нагадує гілку грузинського дерева, яка розквітла на українській землі (М. Степовик).

Г Ми всі знали, що поет хворіє, але зараз він виглядав якось особливо молодо; він усміхався, радів білим снігам, зеленим соснам і легенькій завірюсі, що кружляла в повітрі (І. Цюпа).

Д Бережеш і той особливий запах снігу, що нагадує ледь вловимий, кволий аромат пролісків, а значить цей запах снігу є провісницьким, весняним (Є. Гуцало).

Часто зупинявся, щоб перепочити, а небо над ним все ширшало й прояснювалось.

Дивись: шумує день погожий, кипить зелена заметіль.

Я знаю - ти чекаєш теж, тривожно вгадуєш і любиш.

Пливе над світом осінь, як медуза, і листя падає на брук.

Пишіть листи і надсилайте вчасно, коли їх ждуть далекі адресати.

Якби зустрілися ми знову, чи ти злякалася б, чи ні?

Я знаю: слабкість - це одна з диверсій, а я ще в диверсантах не була.

Зійде сонце - утру сльози, ніхто не пбачить.

7

3

4

5

6

Рідну пісню треба захищати так, як захищають рідний край.

А доки є пісня, нікому не вдасться захмарити небо моєї душі.

Духовність — озонова пелюстка, що так бережно огортає планету й не дає зруйнувати життя.

Народе мій, як добре, що ти у мене є на світі.

Де молодий вогонь, що серце пік? (Д. Павличко).

У карих очах було стільки щастя, що Оксані за цілий вік не вичерпати його (Я. Качура).

Збратав нас труд, що творить чудеса (М. Рильський).

Історія, що сколихнула душу, здається мені дуже значущою (Ч. Айтматов).

Не видно і самого океану з височини, а тільки гори хмар, то снігових, то сивих, то блакитних…

Якщо сьогодні я прийду до неї, вона мене в Александрію візьме (Леся Українка).

Орел мухи не ловить, а слон за мишею не ганяється (Народна мудрість).

В моїй душі мелодія осіння, та в ній я чую ноти весняні (В. Сосюра).

Десь на краю села дівчата співали веснянки, гомоніли й галасували діти (С. Васильченко).

Людина відчуває свою слабкість тоді, коли її покидають надії (Б. Харчук).

міри і ступеня

часу

умови

мети

способу дії

способу дії

мети

міри і ступеня

часу

умови

Cправжня дружба полягає в тому, щоб бути вимогливим до своїх друзів

Поезії Кобзаря народжені, щоб не вмирати ніколи.

Важливо, щоб зерно було добірне й живе.

Не може бути, щоб його — ніде.

Людині треба, щоб її робота залишалася після неї самої жити

Старшого Кайдашевого сина звали Карпом, меншого — Лавріном.

За те, що він боровся за свободу, його спалили в мідному бику

Під однією горою, коло зеленої левади, в глибокій западині стояла чимала хата Омелька Кайдаша.

Широкі рукава закачались до ліктів, з-під рукавів було видно здорові загорілі жилаві руки.

Кайдашеві сини були молоді парубки, обидва високі, рівні станом, обидва довгообразі й русяві, з довгими, тонкими, трошки горбатими носами, з рум’яними губами.

Що вдіє раб, принижений, нещасний, як буде проповідь читать своїм панам.

Ви знаєте, як липа шелестить у місячні весняні ночі.

Після того як луг покосять, знову трави ростуть в цвіту.

Як не горю, то не живу

Нафіса любила їх, приймаків, як люблять безрідних дітей сусідські жінки

Десь із туману, з прозорої хмари дивиться давня Вкраїна

І дихає ягня на пальчики рожеві, і крихітний Ісус всміхається уві сні.

Діалект, а ми його надишем міццю духу і огнем любови…

Я ридаю, як згадаю діла незабуті дідів наших.

складносурядне;

складнопідрядне;

безсполучникове;

 складнопідрядне з кількома підрядними;

Людина йде по рідних вулицях, де пройшло її дитинство, де буяла молодість, де проходили найкращі роки життя .

Панас той і Микола... народилися в розложистих степах, де вітер та народ була їх перша школа

 Вишиває і співає, і ніхто не зна, де узор вона кінчає, де ту пісню почина .

  За морем холодним, в далекій чужині, де сонця ніколи не видно з тайги, де нетрі, болота лихі та пустинні, та скали кремінні, та вічні сніги .

Складне речення,частини якого з'єднані за допомогою інтонації(Без сполучників або сполучних слів).

Складне речення,частини якого є синтаксично нерівноправними та з'єднані за допомогою сполучників підрядності або сполучних слів

Складне речення,частини якого з'єднані сполучниками сурядності.

Яке? Який? Які? Яка?

З якою метою? Навіщо?

Не відповідає на питання.

Коли? Як довго? З якого часу?

А)Це день,коли ми всі будемо радіти(І.Бондарь).

Б)Коли почалася війна,О.Довженко був у Москві(І.Немченко).

В)Коли в людини є народ,тоді вона уже людина(Л.Костенко).

Г)Він знає,коли почати грати(К.Орудько).

дві

три

чотири

п'ять

[ ], (яка ), і (яка ).

[ ], [ ], і [ ].

[ ], (яка ) і (яку ).

[ ], ( дарма що... ), і (дарма що... ).

[ ], [ ] і [ ].

[ ], ( дарма що... ) і (дарма що... ).

[ ], [ дарма що... ], і [дарма що...] .

так

ні

сполучниками сурядності;

тільки за допомогою розділових знаків;

сполучниками підрядності,сполучними словами;

частини якого синтаксично рівноправні;

частини якого синтаксично нерівноправні;

яке складається з двох і більше простих речень,які можуть існувати самі по собі;

де?куди? звідки?

чому? з якої причини? через що?

незважаючи на що?

як? яким способом? яким чином?

коли? відколи? з якого часу?

з якою метою? навіщо?

І зацвіли червоні маки на тих столочених полях,де люди,вбиті в час атаки,довіку житимуть в піснях

Хто хоч раз побував на Буковині,той не забуде її довіку,згадуватиме її красу

Аромат чебрецю нагадував тепло рідної домівки,відновлював сили,і людина знаходила в ній спокій.

Не заспокоїмся ми доти,аж поки з поля весь бур'ян не вирвемо.

Коли забув ти рідну мову,біднієш духом ти щодня,ти втратив корінь і основу,ти обчухрав себе до пня.

Там,де мають намір побудувати хату,визначають саме місце розташування.

Ви чули,як шумлять бори у вересневі вечори?

Сонце так світить ласкаво,що аж каміння сміється.

Де плачуть,там немає вже краси.

сполучникові й безсполучникові;

повні й неповні;

ступеня й способу дії,місця,часу,причини,наслідкові,допустові,мети;

Слова я чую барвінкові, і серце щемно завмира.

Спинюсь і довго буду слухать, як бродить серпень по землі моїй.

Вересень з з вітром осіннім стрівся у полі мені, став пригощати насінням, яблук приніс в пелені.

Невесело на світі жить, коли нема кого любить.

Місяць піднявся високо вгору, зорі вкрили все небо.

Чи то я заспівав, чи то мною земля заспівала?

означальні, з'ясувальні, обставинні

означальні, з'ясувальні, порівняльні

часу й місця, з'ясувальні, обставинні

обставинні, означальні, додаткові

І де в світі тая сила, щоб в бігу його спинила.

Так літував Іван у полонині, аж доки вона не спустіла.

Де літо маки стеле килимами, дитя в городі ходить коло мами

Здавна відомо, що заборонений плід найсолодший.

Біля ставка, де ми прощалися, нам випало зустрітися після довгої розлуки.

А там, де берізки витісняли сосни, було світло й просторо.

Біля осокорів, де він зустрів свою долю, загримів гарматний грім.

Він вийшов на галявину на узліссі, де колись виглядав свою милу.

Я дуже люблю день, … .

Відчуття свята посилюється, … .

Це був той час, … .

Завжди збираємося того вечора, … .

Сонце вже нахабно і яскраво залазило у вікно, а в його променях купалася дівчина в золотій короні.

Вечірня роса, зробивши траву зеленішою, сама скидалася на великі смарагди в кілька каратів.

Коли виходили з готелю, сонце вже танцювало на небі ламбаду.

кома

тире

крапка з комою

нічого

як сто, і тисячі, і мільйони років тому. 

щоб зазипати поля, і ліси, і дороги.

який засипле поля, і ліси, і дороги.

тому що не час.

наче навколо не зима.

Ще не прийшла весна, хоч вже гримлять потоки.   (О. Олесь)

Ми рушили до будинку, що виднівся на околиці села.

Люблю, коли в вікно розкрите шумлять безжурно дерева  (В. Сосюра).

Джерела живуть доти, доки над ними нахиляються попечені жагою губи (І.Драч)

Небо, яке сьогодні тихе, синє й глибоке, наливає море блакиттю  (М. Коцюбинський)

А. Життя зриває дні мої, неначе вітер зриває листя.

Б. Сонце пекло так, що й уночі степ пашів.

В. Перед очима замигтіли великі зорі, що займалися в небі.

Г. От і прощай, літо, бо зима одразу впала на голову.

Щоб уволю всього мати, слід багато працювати.

Годуй діда на печі, тому що й сам там будеш.

В хаті було тепло, тільки в печі шкварчала ринка з шкварками.

Очерет шумів так, що заглушав навіть думки.

оскільки вчора була сильна хуртовина.

ніби лежала товста пухова перина.

тому що не була розчищена від заметів.

так що не можна було доїхати до міста.

Не писав я до тебе в останні дні через те, що був у дорозі.

О, як потрібно вміти дорожити безцінним спадком, що дали віки.

Ти ніяк не можеш зрозуміти, що без науки неможливий розвиток суспільства.

Цвіте липа так буйно й розкішно, що все місто плаває в духмяних пахощах.

Місяць повис над ставом, нитку сріблясту в’яже, щоб таємниці неба і землю

людей з’єднати.

Під тихе рипіння морозу я казку стару пригадаю, як тихо шепочуться лози весною в подільському краю.

У досвітньому небі сизіли далекі пера непорушних хмар, наче над цією землею летіло з усіх усюдів безліч перелітних птахів.

Як одступиш од гармат на аршин, то вона од тебе на сажень.

Він розуміє, що ця байдужість страшніша за стогони й сльози.

Та Гейко вже знав, що ніяка сила не поверне його назад, у море.

Струмками, що рвалися з-під снігових підошов, бринів березень.

Артем розумів, що ночували на острівці, верст за десять од Славгорода.

Де молодий вогонь, що серце пік?

У карих очах було стільки щастя, що Оксані за цілий вік не вичерпати його.

Збратав нас труд, що творить чудеса.

Історія, що сколихнула душу, здається мені дуже значущою.

коли почало сходити золоте сонце.

хоч нас умовляли цього не робити.

що давно обріс цікавими легендами

щоб сховатися від пекучого сонця.

аби до вечора повернутися додому.

Він прихилився в храмі до одвірка, у тому храмі, де погас вогонь.

А що було там кладовище, то вже ніхто й не пам’ятав.

Десь, кажуть, є гора, де не співають птиці.

Я вчора бачила ту скелю, де був прикутий Прометей

[Якби...], (...).

(Якби...), (то...).

(Якби...), [...].

[...], (якби...).

З дороги видно було, як вився у низині кривульками глибокий та каламутний Прут. (М. Коцюбинський)

Ще високо над обрієм стояло сонце, коли гребці закінчили згрібати сіно. (Ю. Збанацький)

На серці було так легко, як часом у малої дитини гарного погідного ранку. (М. Коцюбинський)

Пташки, що влітку так співали, ірй вже поодлітали. (Є.Гребінка)

Нехай над світом тіні хмурі на зло їм ставимо життя.

Там де мало горіхів і шишок білка заготовляє вдосталь грибів.

В погожий день коли цвіте калина гуркоче в небі благодатний грім.

Виявляється що дорослі ведмеді дуже пристрасні математики.

Вона відчуває ті місця, з яких сила земна переходить в людину.

На дуба-велета, що ріс віки, накинулись вітри шалені з бору.

Люблю, коли виводить літо останні грози на парад.

Від того земля не схолоне у надрах, що вкрита буває густими туманами.

У гаю,...,свято весни вповні.

Чекай мене біля ставу,... .

У тих місцях пісні,...,ліризм посилюється.

Виглядатиму тебе,... .

А бо були вони щасливими.

Б щоб ненадовго повернутися назад.

В хоч і швидко вони промайнули.

Г доки буду топтати ряст.

туди, де ще не просвітліло небо.

щоб висвітлити поля і дати зелу піднятися.

незважаючи на те, що сонце ще не ввійшло у свої права.

 як і надійшла.

сподіваючись повернутися за якусь годину.

Додатка (що? чого?)

Обставини (де? куди? коли? відколи?)

Означення (який? чий? котрий?)

Жнива найменше схожі на народ, хоч і вінчають битви переможні.

Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися.

Бджолина сім’я над гречками гула, щоб медом іскрилися сота.

На небі збиралися великі хмари, так що можна сподіватися дощу.

Щасливий, хто сни має милі.

І тільки тих поважають мільйони, хто поважає мільйони „я”.

Те, що було, минулося і знову не буде.

Пахне, кажуть, ромен гіркотою, наче пізня дівоча любов.

Я знову згадав ті хвилини, що душу п’янили мою.

Хай сторінки мої нерівні й незграбно зверстані рядки, бо в книгу дні мої мандрівні життя вписано од руки.

Скільки голів, стільки й умів.

Немає такого дерева, щоб на нього птиці не сідали.

Хоча була північ, спати не хотілося.

Та не злічить віків,що встигли вже пройти.

Не писав я до тебе останні два дні через те, що був у дорозі.

Перед очима замигтіли великі зорі, що займалися в небі.

Вітри гуляли по степу, що лежав тепер буйний, вилинялий, як пустеля.

Чайка у дивовижний терплячості все ще біліє на темнім уламку граніту, через який уже раз у раз перехлюпує хвиля.

Далеко від степу люди чули, як стугоніла земля.

у якому підрядна частина вказує на місце або напрям дії, про яку йдеться в головній частині

у якому підрядна частина вказує на час або тривалість дії, про яку йдеться в головній частині

у якому підрядна частина вказує на спосіб дії або ступінь вияву ознаки, про яку йдеться в головній частині

у якому підрядна частина вказує на мету дії, про яку йдеться в головній частині

А злива так само почала відходити, як і надійшла. (М.Стельмах)

До селища Дарина поверталася поволі, хоч думки її летіли на крилах. (Ю. Яновський)

Раптом вітер зняв хмару пилу, яка закрила все. (М. Коцюбинський)

Благословен той день і час, коли послалась килимами земля, яку сходив Тарас малими босими ногами (М. Рильський)

Увечері, тільки люди повернулись з поля, ударив дзвін (С.Скляренко)

Перед очима слалися поля, які буйно поросли бур'янами (Г.Тютюнник)

Ніколи в бурі не загине, хто Прометея має дух. (В. Сосюра)

Я їду туди, де мене чекає вільний степ, тихі, задумливі озера

Минуле треба пам’ятати, щоб упевнено дивитися у майбутнє.

Малі дерева схожі на великі, як діти схожі на батьків.

Настав той час, коли вечірній сутінок швидко западає у нічний.

І вже чув композитор, як народжується пісня.

іменника

прикметника

дієслова

числівника

Куди серце летить, туди й око глядить.

Море так бадьоро хлюпає, що аж любо слухати.

Розкажи, як за горою сонечко сідає…

Невдовзі ми підійшли до ставка, що геть чисто заріс осокою.

 Стрілець стріляє, а господарство гуляє. 

 Якщо батько візник, син знає, як коня запрягти.

Апетит приходить із першим шматком, сварка – із першим словом.

Тільки розбивши горіхову шкаралупу, можна дістати зерня.

іменника

дієслова

прикметника

прислівника

Завжди перед головною.

Завжди всередині головної.

Завжди після головної.

Може стояти перед, після і в середині головної.