Складносурядне речення

Віє вітер на долину, колише калину.

Усе порожевіло: кременисті шпилі, широкополий Дніпро, унизу, далекії темнії гаї на верховинах і прудка пташка понад Дніпром.

Світ пахучий, сонячний, зелений палахкоче, мерехтить в очах.

 І зберіг я тільки, ненечко, скарб один, що ти дала, золоте, як зірка, серденько.

Півень стояв на порозі у хліві, стріпував крильми, наче поривався летіти понад мерехтливим сяйвом снігів.

Вийшов на сизу піщану косу і, струсивши воду, знову заіржав грізно та бойовито, перегукуючись із громами.

У кожному готовому набої не тільки витрачена моя енергія є, а й якась невловима частка самого мене тріпоче.

Мар’янка, сидячи обабіч дороги, гірко плакала, утираючи сльози рукавом, від того, що відстала від валки, загулявшись у лісочку.

Говорили на зборах про порядок і було виносено таке рішення.

Яблука падають і вже червоний килим під яблунею.

 Небо укрилося хмарами і вітер почав дужчати.

Ще довго він мовчав і ми всі сиділи немов заціплені.

Вечірня зоря встає над містом і я не помітно засинаю.

У парку проходить фестиваль і лунає голосний сміх.

Чого ти так гірко плачеш і чим я тобі можу зарадити?

Мабуть, так ми і вчинимо і це буде дуже правильно.

Осінні дощі капають теплими краплями, та ніхто цього не відчуває.

Надумалась я, та ніби мені й роботи тепер стало набагато менше.

Дядько Миколай весело зареготався, а мені ж було не до сміху.

То сонце пече нестерпно, то дощ із розірваного неба ллє несамовито.

Встаньмо з колін, розірвімо пута, якими нас віками приковано до чорних скель, високо підведімо голови.

Українці мають усі підстави пишатися тим, що їхня Батьківщина не раз переживала дні сили і слави, мужньо переносила найважчі випробування.

Слово – срібло, а мовчання – золото.

У товаристві запорожців понад усе цінувалися сміливість, кмітливість, добре серце і, звичайно ж, почуття гумору, яким було пронизане все життя Січі.

По узліссі на галявині зеленіє перший ряст і цвітуть проліски і сон-трава.

Мова й пісня – дві найважливіші фортеці, які народ повинен оберігати пильніше й відчайдушніше, ніж свої кордони.

Слово – полова, але огонь в одежі слова – безсмерна чудотворна фея.

На хуторі вмирає день і гасне перестигла бронза пшениць.

і виполошено перепелині гнізда.

і літо буйне в береги ввійшло.

як на межі, на оболоні.

так що буде що їсти вівцям.

Прокотився грім з розгоном, і грають блискавок шаблі, і пахне морем і озоном від притихлої землі.

Настане літо, і жовтий цвіт укриє липу до вершини.

Сичі в гаю перекликались, та ясен раз у раз скрипів.

Темніє схід, а там, на заході, кривавий слід лишило сонце.

Так по землі приходять весни і по грозі сіяє день.

Навколо стояла така тиша і чути було золотий дзвін переджнивності.

Пахне сіно лугове і зав’язь в чистих росах зріє.

Зрідка пробіжить тут заєць і спиниться на кручі вовк.

Треба слову радощів додати, щоб уміло душу звеселить.

Чого навчився, того за плечима не носити.

Як добре те, що смерті не боюсь я і не питаю, чи не важкий мій хрест.

Слово – клітина мислі, артерія сили духу, і тільки воно єднає різні людські береги.

Зумійте бути вольними – і будете вольні.

Мова й пісня – дві найважливіші фортеці, і народ повинен оберігати їх пильніше й відчайдушніше, ніж свої кордони.

Слово – полова, але огонь в одежі слова – безсмерна чудотворна фея.

На хуторі вмирає день, гасне перестигла бронза пшениць.

Це речення, що має дві або більше рівноправних граматичних основ, поєднаних сполучниками сурядності

Складне речення, у якому є сполучники сурядності

Будь-яке речення, що має більше, ніж одну граматичну основу

Складне речення, прості у якому поєднані єднальними сполучниками

Мети, причини, умови

Єднальні, розділові, протиставні

Єднальні, розділові, протиставні, наслідкові

Протиставні, єднальні, наслідкові

Чи...чи, або, і, але

І, та(і), не тільки...а й

А, та , але

Проте, зате, однак

кома, тире, крапка з комою

тире кома, двокрапка

кома, тире

крапка з комою, двокрапка, тире

однотипні частини (називні, безособові)

є спільний компонент (вставне слово, обставина)

однотипні частини (окличні, питальні речення)

є спільний компонент (підмет, означення)

у складносурядному реченні завжди стоїть розділовий знак

тире

кома

двокрапка

крапка з комою

Розрізняють три види складносурядних речень: зі сполучниками єднальними, протиставними та розділовими. 

Складні речення поділяються на сполучникові, безсполучникові та з різними видами зв'язку.

У складносурядному реченні одна частина головна, а друга — підрядна. 

Складне речення має дві або більше граматичні основи.

На грядках червоно виблискують скиби, а в борознах біліє опалий цвіт. 

Удень сонце пече немилосердно козацьке тіло, а вночі холодна вільгість пронизує до кісток. 

Город копати було ще рано, та Миколка наточив рашпілем лопату, набив на граблі нового держака та й пішов згрібати під яблунями торішнє листя. 

Ще дивен дим, і хата ще казкова, і ще ніяк нічого не зовуть. 

Соснове гілля пошпигувало голками в щоки й крізь одяг чіпляло вологу лоскотну павутину на лоб, на вуха, на щоки, та плечі холодила роса. 

Якась вона добра була в той день, та її доброта проглядала чи не в кожному слові. 

Огонь пішов по жилах хлопця, і він ясно одчув у собі, ніби од сну пробудившись, одчув творця, художника. 

Не знайшли чай, чи ліньки було шукати. 

Шибки мов у пропасниці тремтять від ревиська моторів і стіни так само вібрують.

Навкруги самотній ліс і не видно було живої душі. 

Безлисті чорні дуби та гриби в лісі рельєфно чіткі і в прогалинах між стовбурами погляд летить далеко. 

Витьохкував у березі соловей і десь співали дівчата. 

Тугі, кошлаті гриви хлюпали в груди, повивали ноги, хапали за високо зведені копита й тягли в глибінь. 

Скільки дозорців з нудьги полювало за лисом, а жодному не вдалося влучити. 

Дівчата пряли починки, вишивали, готували сорочки на придане.

Служки носили безліч страв: тетереви, гуси, журавлі, голуби, кури; всілякі напої: вино, мед, чистий і варений з корінням квас.