Складносурядне речення

заступивши темрявою небо.

і зависли над молодими садами.

які змусили все живе зачаїтися.

і ринула стоголоса злива.

пішов густий літній дощ.

й укриває мережаною тінню все довкола.

деінде промайне крилом сполохана птаха.

ніби роззираючись на всю Чорногору.

де вже займається молоденький день.

та зорі тремтять у нічній прохолоді.

і випромінюють веселковий розмай.

милуючи око веселим сяйвом.

але сонце вже осяяло виднокрай.

бо тільки займається на день.

ранок холодить оксамитові трави.

навіюючи ніжні спогади.

що росте в нашому садку.

і ворохобить кущі шипшини.

проте до нас він не долітає.

хоч вона вже майже відцвіла.

аби насолодитися сонцем і водою.

і в село до маминої сестри.

а сім’я моєї подруги – у Карпати.

відпочивати й оздоровлюватися.

не змінюючи звичного маршруту.

так що садок стоїть у пахощах.

біля якої мати висадила порічки.

проте квіти на ній якісь дрібні.

і абрикос, і кизиловий кущ.

якось на душі стало світліше.

і вкриває золотом землю.

і падає ніжно на трави похилі.

і шле привіт зимі холодній.

і завмирає все навколо.

і виграє, і ніби плаче.

і ніби сиротіють у вересневому садку.

навіваючи думу про холодну зиму.

проте холодній осені ще не здаються.

проте тримаються ще міцно чорнобривці.

коли вітри і холоди панують на землі.

коли ми повернулися з екскурсії.

хоча за прогнозом і обіцяли буйного.

як і очікуваного кілька днів сонця.

проте клекотав сильний прибій.

штиль радував матерів із дітьми.

розкидаючи рожеві плями по піску.

і тепло разом із собою забирало.

і надворі починало вже темніти.

ніби пірнало в безкрає море.

і накладало ніжні сліди на берег.

коли вибігав у двір старий кіт.

ховалися комахи в невидимій щілині.

і надворі починало вже темніти.

ніби пірнали в безкрає море.

і накладало ніжні сліди на берег.

коли весна приходить справжня.

дарма що холоди і злива.

і піснею сповіщають про весну.

а в грудях калатає.

і заливаються, і мріють.