Складносурядне речення. Розділові знаки у складносурядному реченні.

А Неподалік заіржав від бою кінь, кружлячи на місці, спека та задуха упала на степ, і на обрії стояли блакитні вежі південного неба.

Б Оверко Половець оглянув степ, обставлений блакитними вежами неба.

В Старий Половець дійшов до води, підкотив штани, повернув носа шаланди в море.

Г Степові пірати зачепилися бортами, і їх кружляв задушливий шторм степу

А І смерч упав на землю зливою задушливого пилу, вітер одніс його далі, і, наче з хмари дощ, хилився він під подувом майстра (вітру)

Б Козацтво чхало і обтрушувалось, а з-за ліска вискочили вершники з чорним прапором, розгорнулися, пропустивши наперед тачанки.

В Хмарка над Одесою ворушила крайками крил, зривався вітерець, море почорніло.

Г Панас стояв кремезний, мов дуб, і реготав.

А Степ потемнів земля наче здригалася чекачи дощу грего ( вітер) рівно дмухав у височині.

Б Він був середній на зріст і завжди дивувався коли велетні-сини обступали його мов бір солдати наближалися.

В Прадід сказав і нахилився до квітки і раптом він підломився в ногах і розкинув руки мов обіймаючи землю

Г За його знаком кілька кулеметів почало стріляти і кулемети спинилися коли завдання було виконано.

А Тоді Данилко озирнувся навколо і вперше відчув себе самотнім і побіг безвісти під пекучим сонцем степу і відстань між прадідом і правнуком усе збільшувалась і збільшувалась.

Б Завжди йому хотілося їсти бо народився в бідній хаті і першим спогадом дитинства був степ.

В Малий Данилко виходив крадькома з хати покинувши сестру коло якої був за няньку.

Г Степ простелявся перед ним як чарівна долина на якій пахне трава квіти навіть сонце пахне як жовтий віск.

А Та Данилко спав притулившись до прадіда спав без усіх отих мислей.

Б Голос прадідів був урочистий і потойбічний вони пішли од моря і заглибилися в степ.

В Стара Половчиха побачила як зламалося весло бо шаланда стала кружляти на очах всього берега двічі обкрутилася на місці.

Г І всі пішли від моря а стара Половчиха залишалась стояти на березі висока та сувора як у пісні.

А Лютували шаблі і коні бігали без вершників.

Б Навкруги берег та море і можна скупатися не чекаючи кулі і сітки сохнуть на приколах.

В У хаті сиділа коло столу мати й сидів сивочолий прадід.

Г Чужа людина вилізла на берег і не могла звестися на босі ноги.

А Григорій слухав весь той гамір зціпивши зуби і йому паморочилась голова.

Б Він бачив таке диво вперше і милувався і дивувався.

В Аж тоді людей трохи утрясло і хлопці вмостилися досить зручно.

Г Першу ніч спав просто на величезнім поваленім стовбурі розпластавшись уздовж і прокинувся вранці від холодної роси.

А "Ненька Україна кривавими сльозами плаче а ти гайдамачиш по степах із ножем за халявою".

Б Ріс серед степу а його смалило сонце та обпікав вітер.

В На річці бухикнуло весло та злякано крикнув кулик.

Г Я пірнув під перекинуту шаланду а він все гукає та гукає шукаючи мене.

А Та вартовому ввижається зрада чи втеча і він несамовито пронизливо кричить і стріляє навмання у метушливі тіні смерек та стовпів.

Б В одну мить розсунувся простір і стали ближчими такі далекі зорі.

В Кондуктор свистів і все те разом з омулями пхалося назад до купе чіплялося за поручні.

Г Григорій слухав лагідну спокійну мову цієї жінки і було йому дуже дивно та приємно.

А Вартовому моторошно на хвості цієї диявольської комети і він підбадьорює себе пострілами у чорну зрадливу ніч.

Б На ранок піднявся вітер і небо враз заволокло сірими розпатланими хмарами-велетнями.

В Зустріч відбулась серед хвиль і плавці довго не могли схопитися за руки.

Г Сотник підійшов до листоноші й вистрелив в лежачого і цей лист пішов у вічність від рядового бійця революції.

А Не так давно дикий степ був полем бою на гранях багатьох епох і це не заважало перекопській рівнині пишно зацвітати щовесни.

Б Григорій похмуро вигнався наперед і йшов перший та збаламучена думка занепокоєна снувалась химерно.

В Чи зберігся пучечок з України завезений і пахне він рідним краєм?

Г Тоді він знову заплющив очі і притулився до кореня.

А У Григорія серце задрижало крізь загратовані віконечка дивились бліді обличчя поприлипавши до грат.

Б На річці бачили диво дивнеє при височенному крутому урвищі при горі мерехтів крижаний водоспад.

В Одна брова тремтить і від того таке враження ніби брови ті пориваються полетіти.

Г Один подум один помисел і він звалиться в чорну безодню.

А Коли б трішки, хоч трішки поїсти, і він був би щасливий.

Б Він мовчки, швиденько визволив свої лижі з-під клітки і, нікому не сказавши, подався.

В Дійшовши до поваленої кедрини, гість важко спустився на неї, обперся спиною об корінь, закинув голову і заплющив очі.

Г Його звільнили з-під снігу, і секунди переляку загального перетворилися в дружній регіт.