Синтаксична норма. Просте речення. Головні члени речення.

Повні, неповні.

Двоскладні, односкладні.

Поширені, непоширені.

Прості, прості ускладнені, складні.

Минуле ніколи не повертається ( Р. Іванченко)

Де ти милий, чорнобривий? Де ти? - озовися (І.Котляревський).

Нарешті привезли пальне... ( О. Гончар).

Несказане лишилось несказанним (Л. Костенко).

А Іван Гнатович візьми та й покажи улов на свою голову (З журналу).

І все-таки приїдь - ми поговорим (Д. Павличко).

Вона не збиралася довго затримуватись у Харкові (І.Микитенко).

Зійшов місяць ясний - я пішла в садачок нарвать-назбирати пахучих квіточок (П. Амбросій).

Як іноді просте, звичайне слово, сказане доречно, уміє людину зробити щасливою (Є.Божик).

Раніше почало вставати сонце, щиріше доглядати землю (М.Коцюбинський).

Кажу: З вас кожен міз поетом стати, в кривавім лихолітті полягти. Чи мирним днем зорю знебес дістати, чи сам для світу зіркою зійти (В.Бровченко).

Якщо ти спраовді вмів любити, навчись забути і забудь (Т.Севернюк).

Жити означає любити (Ю. Мушкетик).

Вибиватися у люди - справа зовсім не проста (П.Сингаївський),

Настя положила зарік якнайчастіше навідуватися до хрещениці (П. Мирний).

Ніхто не годен віщі барви вбити, даровані мені святим чуттям (Т. Севернюк).

Пісням лунати, поемам буть - поети є (І.Гончаренко).

Хотілося б бути людиною (Г.Кривда).

Як хочеш мати багато друзів - будь другом (Є.Летюк).

Стати переможцем, залишитися ним, втримати таку честь - було його давньою мрією (В.Собко).