Типи складних речень за способом зв’язку їх частин

Він прожив під сонцем коло ста літ, ніколи не ховаючись у холодок. (О.Довженко)

Батькове життя — це цілий роман, повний історичного смутку і жалю.(О.Довженко)

Та не вернуться вже літа, не доженуть коні.(О.Довженко)

У садочку біля чистої хатини, серед квітів, бджіл, дітвори та домашнього птаства, за столом у тихий літній день сиділа, мов на картині, родина колгоспника Лавріна Запорожця і тихо співала "Ой піду я до роду гуляти".(О.Довженко) 

 І материнське горе, і радощі, і турботи, і невпинна праця на велику родину з дрібними діточками, на громаду, на державу. (О.Довженко)

Мати розповіла мені, як позаминулої зими, вигнані німцями, зимували вони з батьком десь на Бессарабському ринку в темній холодній кімнатці в якійсь підозрілій квартирі базарників-цияків. (О.Довженко)

Погулявши коло бджіл і наївшись огіркових пуп'янків, натрапив я на моркву. (О.Довженко)

В ніч різдвяну батько, згадавши, очевидно, молодість свою, дитинство усе своє, одним словом, життя, попросив матір заспівати йому колядок. (О.Довженко))

і багато різноманітних кар.

і людських провин.

але ніхто їх чомусь наче і не боявся.

і огріхів різних в житті.

Батькові наливали в рот чорти гарячу смолу, щоб не пив горілки і не бив матері. (О.Довженко)

З широких українських степів, з ярів і темних байраків повіяло на нього смалятиною історії, головешками, димом і кривавою парою. (О.Довженко)

Я одкинув майже всю суму невеликих приватних побутових правд, прямуючи до єдиної головної правди сієї Людини.(О.Довженко) 

Автомашини з кулеметами розташувались на всіх виїздах з села, люди в тривозі визирали з вікон. (О.Довженко)

і завжди робиш правильні висновки.

як правильно оформити цитату.

багато інформації, використовуєш її доречно.

вони не вивчають історії.

Ти сам хвативсь за нього мов дитина за огонь чи склянку отрути (О.Довженко).

Купріян вдивлявся в Павла і тяжкий батьківський гнів піднімався в його душі (О. Довженко).

А потім я подумав хтось же її да візьме (О.Довженко). 

Одне слово він був такий якою була сила речей (О.Довженко).

Вийдіть зараз же з кабінету щоб я вас тут не бачив! (О.Довженко)

В районному місті серед метушні й зловісної розгубленості вбігають до голови Н. Лиманчука дві красиві дівчини (О.Довженко).

Тому він радив не стояти на дорозі і не загрожувати йому а пропустити (О.Довженко).

Автомашини з кулеметами розташувались на всіх виїздах з села люди в тривозі визирали з вікон (О.Довженко).

Город до того переповнявсь рослинами що десь серед літа вони вже не вміщалися в ньому (О.Довженко).

А вздовж тину, за старою повіткою росли великі кущі смородини бузини і ще якихось невідомих рослин (О.Довженко).

Він був письменний по-церковному і в неділю любив урочисто читати псалтир (О.Довженко).

Там було темно навіть удень і ми боялись гадюки (О.Довженко). 

Коли я молився богу я завжди бачив на покуті портрет діда в старих срібнофольгових шатах... (О.Довженко)

Так під сонцем на погребні коло яблуні він і помер коли прийшов його час(О.Довженко).

Тікаючи од дідового реву, одного разу стрибнув я з-під порічок прямо в тютюн (О.Довженко). 

Гичка велика, а сама морквина дрібненька, біла і зовсім не солодка (О.Довженко). 

Коли ж дивлюсь: баба снує коло моркви, дідова мати (О.Довженко). 

Каченята миттю ховались хто куди, качка теж непомітно зникала під воду (О.Довженко).

Дід довго протяжно позіхав, потім перехрестив рота, корінь дуба, Десну і, обклавшись хрестами, заснув (О.Довженко).

Вона була значно коротшою, тоненькою і не розгиналася навіть у сні (О.Довженко). 

Якщо, пустуючи серед латаття, каченята робились неслухняні, збентежена мати качка місця собі не знаходить (О.Довженко).

Крім того, гармонії природи у великій мірі сприяла і Тихонова рушниця (О.Довженко).

Собака теж зробився невеселий і, покрутившись, знехотя потюпав геть (О.Довженко).