Сполучник

Як\би дівчата знали не любили гомоніти, а мовчать

Як\би не було важко, іди до своєї мети

Як\би знав я чари, що спиняють хмари

Як\би там не було, ми мали це перевірити

Як\би хотілося мені щастя знайти у світі

Ліси наче завмерли у святковій величі

Я стрів тебе, як день волошку в житі

Ми з такого роду, що любить свободу

Там починаються поети, де починається душа

Човен загойдавсь і поплив куди хотів

Ніхто не скаже, коли розпочалося козацьке лицарство

Послухайте, як майстерно птах виводить ноту.

Як зветься вітер, що несе надію людям?

гори мріють про небо, якого сягнуть не дано

А сонечко запитало, чи тепло моїй душі

Сонце світить так яскраво, що аж каміння сміється

Сяє дощик на зеленім листі, наче сльози капають на лист

Будуть достигати влітку плоди, якщо квітнуть сади

Душа наповнена теплом, хоч надвечір"я вже минуло

Спинися, часе, розкажи, як наш народ колись тут жив

Що\б улітку не вродило, те взимку не завадить

Що\б не трапилося-будь людиною

Що\б там не кричало, біжи й не оглядайся

Що\б не робив-роби добре

Що\б жить-ні в кого права не питаю

Як\би там не було, а комісь належало це перевірити

Як\би було десять рук, усім би робота знайшлася

Як\би ви знали, паничі, як люди плачуть живучи

Як\би відали ви, які славні були ті суворі, закручені хлопці

Як\би не було зими, про кожух не дбали б ми

Треба дзвінкий голос мати, що\б гарно співати

Ми не розлучимось з тобою, що\б не сталося

Повідомили про\те, що зустріч відбудеться завтра

Наша пісня-то\ж душа народу, його сила і могуть

Вибач мені, брате, за\те, що спізнився з допомогою

Як\би ти не знав багато, а більше за всіх не знатемеш

Про що\б не писав поет, він завжди пише про людину

Я поважаю тебе за\те, що ти завжди дотримуєш слово

Я мушу книжки читати, що\б очі мої не осліпли

Як\би не тис мороз, а весна буде

Як\би могли дерева говорити, то рідний край навчали б нас любити

Як\що хочеш ти добро зробити, зроби його якнайшвидше

Як\що трапиться, нарікай тільки на себе

Як\би мені черевики, то пішла б я на музики

Я хочу жити так, що\б серце билось в такт

Як\би руки не працювали, а розум над ними пан

Хоч важка була дорога, за\те наша перемога

Як\би не було хмар, ми б не знали ціни сонцю

Що\б інших навчати, треба самому вміти

Розумний хоч і знає, про\те завжди спитає