Спостереження за пацієнтами при гарячці, проблемах дихання і кровообігу

Стан – ІІ стадія гарячки.

Для послаблення головного болю на лоб покладають холодну примочку або міхур з льодом підвісити на відстані 5 – 7 см над головою. Для виведення токсичних продуктів з організму давють хворому пити часто, але невеликими порціями. Це може бути відвар шипшини, молоко з медом або гідрокарбонатом натрію, овочеві, фруктові та ягідні соки.

.

Стан – І стадія гарячки.

Допомога:

      Укласти хворого в ліжко.

      Добре закутати ковдрою.

      До кінцівок прикласти грілки.

      Дати хворому випити гарячого молока з медом або чаю з малиною, калиною чи липовим цвітом.

      Дієта №13 (рідка, напіврідка, висококалорійна їжа).

.

Стан – колапс.

Допомога:

1.      З-під голови хворого прибрати подушку та опустити підголівник ліжка.

2.      Підняти ножний кінець ліжка на 30—40 см.

3.      Дати випити пацієнтові міцного солодкого чаю або кави.

4.      До кінцівок прикласти грілки.

5.      Викликати лікаря.

6.      Ввести хворому підшкірно норадреналіну (попередньо розведений), 1-2 мл кордіаміну, 1-2 мл 10 % розчину кофеїну, 2 мл 10 % розчину сульфокамфокаїну

7.      Спостереження за загальним станом, АТ, пульсом.

.

Обтирання тіла прохолодною водою.Вологе обкутування всього тіла хворого. Застосування міхура з льодом. Застосування холодних примочок. Застосування клізм з холодною водою.

.............

На ІІ стадії гарячки посилені тепловіддача та теплопродукція. У цей період шкіра хворого червона, гаряча. Хворі скаржаться на відчуття жару, загальну слабкість, відсутність апетиту. Проявляється головним болем, безсонням, а іноді й порушенням свідомості.

Порушення функцій серцево-судинної системи й дихання виражається в зниженні артеріального тиску, прискоренні пульсу та дихання пропорційно рівню температури тіла.

.

Хворий скаржиться на сильну слабкість, спрагу, відчуття холоду, озноб. Пульс стає дуже частим, погано пальпується, дихання поверхневе, свідомість затьмарена. Хворий блідне, потім розвивається ціаноз, шкіра вкривається холодним липким потом. Хворий непритомніє, зіниці розширюються, можуть виникнути судоми. 

.

Стан – кровохаркання.

Допомога:

-     заспокоїти хворого,

-     надати йому напівсидячого положення, повернути на уражений бік,

-     прикласти міхур з льодом на груди,

-     заборонити розмовляти,

-     дати ковтати шматочки льоду,

-     за призначенням лікаря ввести кровоспинні препарати.

.

Стан – задишка.

Допомога:

-     надати хворому напівсидячого положення;

-     звільнити грудну клітку від тісного одягу;

-     забезпечити доступ свіжого повітря, при можливості подачу кисню;

-     створити хворому повний фізичний та психічний спокій;

-     викликати лікаря.

.

-  надати хворому зручного положення (сидячи, напівсидячи);

-   забезпечити доступ свіжого повітря;

- дати тепле питво (молоко з натрієм гідрокарбонатом);

-  прикласти гірчичники або банки на грудну клітку (при відсутності гарячки);

-  при наявності мокротиння дати індивідуальну плювальницю, на 1/3 заповнити дез.розчином;

-      необхідно визначити характер мокротиння і добову кількість;

.

Надягнути лямку від кисневої подушки на передпліччя лівої руки.

-    Зняти мундштук з кисневої подушки й наповнити її через редуктор киснем з кисневого балона.

-    Вентиль редуктора закрити, а трубку подушки перекрити затискачем.

-    Приєднати мундштук до подушки та обгорнути його зволоженою водою марлевою серветкою, складеною в кілька шарів.

-    Кисневу подушку покласти на стілець або на ліжко біля хворого.

-    Сказати пацієнту, щоб він вдихав ротом, а видихав носом.

-    Мундштук притиснути до рота хворого і відкривати кран під час вдиху, а закривати під час видиху.

.

Кров виділяється при кашлі, змішана з мокротинням, яскраво-червоного кольору, піниста. При легеневій кровотечі з легень виділяється не менше 600 мл крові за добу. Хворий сидить, або лежить на тому боці, де знаходиться пошкоджена легеня.

.

При диханні Чейна —Стокса спостерігається зміна ритму дихання. При цьому хвилеподібно збільшується та зменшується амплітуда дихання з паузами між хвилями 40— 50 с. Після паузи виникають рідкі дихальні рухи, спочатку поверхневі, а потім більш глибокі й часті. Надалі дихальні рухи знову стають поверхневими та рідкими, що триває до нової паузи. Таке дихання свідчить про тяжке захворювання мозку, розлад мозкового кровообігу і має погане прогностичне значення.

.

В умовах миготливої аритмії розвивається дефіцит пульсу, при якому не всі серцеві скорочення виштовхують в артерії достатню кількість крові. Іноді пульсова хвиля не досягає периферійних артерій і не визначається під час пальпації. У цьому випадку недостатньо порахувати пульс на променевій артерії, а обов'язково треба порахувати кількість серцевих скорочень. Це виконують одночасно двоє медичних сестер.

Дефіцит пульсу = кількість серцевих скорочень – частота пульсу.

.

Затримка рідини в організмі проявляється швидким збільшенням маси тіла та зменшенням виділення сечі.

Необхідно визначити:

Добовий діурез – кількість виділеної за добу сечі.

Водний баланс – відношення кількості випитої та введеної парентерально рідини до добового діурезу.

Добовий діурез повинен складати не менше як 70—80% від усієї отриманої хворим за добу рідини.

Від'ємний діурез – якщо хворий протягом доби виділяє сечі набагато менше, ніж вживає рідини, це означає, що частина рідини затримується в організмі, збільшуються набряки й накопичується рідина.

.

Стан – напад стенокардії.

Допомога:

ü забезпечити повний спокій,

ü дати таблетку нітрогліцерину або 1—3 краплі спиртового розчину на шматочку цукру під язик.

.

Такий пульс називають напруженим, або твердим.

Напруженням пульсу називають ступінь опору артерії натиску пальця. Його визначають силою, з якою необхідно притиснути стінку артерії, щоб припинити пульсацію. Напруження залежить від тиску крові в артерії, зумовленому діяльністю серця й тонусом судинної стінки. Так, у разі гіпертонічної хвороби судину здавити важко. Такий пульс називають напруженим, або твердим. Навпаки, у разі різкого зниження артеріального тиску, наприклад при колапсі, навіть легке натискання на артерії призводить до того, що пульс зникає. Такий пульс називають м'яким.

.

Частота пульсу складає 60—80 за 1 хв і відповідає кількості серцевих скорочень. Частоту серцевих скорочень понад 80 за 1 хв називають тахікардією, а частоту серцевих скорочень меншу ніж 60 за 1 хв — брадикардією.

.

Стан – гіпертонічний криз

Допомога:

ü викликати лікаря;

ü виміряти АТ;

ü вкласти в ліжко з піднятим підголовником;

ü забезпечити повний спокій;

ü гірчичники на потилицю та литкові м’язи;

ü до ніг — теплу грілку;

ü холодний компрес до голови.

.

Стан – непритомність.

Допомога:

ü надати горизонтальне положення з трохи піднятими ногами для поліпшення кровопостачання мозку;

ü дати хворому понюхати ватку змочену нашатирним спиртом;

ü надати доступ свіжого повітря;

ü обприскати обличчя холодною водою;

ü прикласти грілки до кінцівок, розтерти тіло.

.

У нормі систолічний артеріальний тиск коливається від 100 до 140 мм рт. ст., діастолічний — від 60 до 90 мм рт. ст.

Підвищення артеріального тиску понад норму (вище 140/90) називають артеріальною гіпертензією, а зниження (нижче 100/60) — артеріальною гіпотензією.

.

Не можна накладати манжетку поверх одягу, а також здавлювати плече щільно закатаним рукавом, тому що може бути порушена точність вимірювання артеріального тиску.

        Накладати манжетку необхідно на нижню третину плеча (на 3—5 см вище ліктьового згину) так, щоб між нею та шкірою плеча проходив тільки один палець. Одяг не повинен стискати руку вище від манжетки.

.

Стан – кровохаркання.

Допомога:

-  заспокоїти хворого,

-  надати йому напівсидячого положення, повернути на уражений бік,

-  прикласти міхур з льодом на груди,

-  заборонити розмовляти,

-  дати ковтати шматочки льоду,

-  за призначенням лікаря ввести кровоспинні препарати. 

1

Стан – легенева кровотеча.

Допомога:

-  заспокоїти хворого,

-  надати йому напівсидячого положення, повернути на уражений бік,

-  прикласти міхур з льодом на груди,

-  заборонити розмовляти,

-  дати ковтати шматочки льоду,

-  за призначенням лікаря ввести кровоспинні препарати. 

1

В умовах миготливої аритмії розвивається дефіцит пульсу, при якому не всі серцеві скорочення виштовхують в артерії достатню кількість крові. Іноді пульсова хвиля не досягає периферійних артерій і не визначається під час пальпації. У цьому випадку недостатньо порахувати пульс на променевій артерії, а обов'язково треба порахувати кількість серцевих скорочень. Це виконують одночасно двоє медичних сестер. Дефіцит пульсу = кількість серцевих скорочень – частота пульсу

1

Стан – напад стенокардії.

Допомога:

ü забезпечити повний спокій,

ü дати таблетку нітрогліцерину або 1—3 краплі спиртового розчину на шматочку цукру під язик. 

1

Такий пульс називають напруженим, або твердим.

Напруженням пульсу називають ступінь опору артерії натиску пальця. Його визначають силою, з якою необхідно притиснути стінку артерії, щоб припинити пульсацію. Напруження залежить від тиску крові в артерії, зумовленому діяльністю серця й тонусом судинної стінки. Так, у разі гіпертонічної хвороби судину здавити важко. Такий пульс називають напруженим, або твердим. Навпаки, у разі різкого зниження артеріального тиску, наприклад при колапсі, навіть легке натискання на артерії призводить до того, що пульс зникає. Такий пульс називають м'яким.

1

Частота пульсу складає 60—80 за 1 хв і відповідає кількості серцевих скорочень. Частоту серцевих скорочень понад 80 за 1 хв називають тахікардією, а частоту серцевих скорочень меншу ніж 60 за 1 хв — брадикардією.

1

неправильно визначила місце прикладання фонендоскопа

1

Необхідно накласти манжетку на передпліччя пацієнта і визначити за допомогою фонендоскопа АТ на променевій артерії.

1

миготлива аритмія

.

позитивний водний баланс

.

тахіпное

ю

апное

ю